Роздуми над книгою: Люко Дашвар "Покров"

  І знову у нас в гостях Валентина Іванівна Остапчук. Написала про свої враження від прочитання нової книги Люко Дашвар "Покров"

  Дашвар Л.
       Покров: роман/ Дашвар Люко.- Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2016.- 384 с.
   - Покров - значить захист. Бо все своє існування Україна страждає як не від чужинців,  то від своїх яничарів і потребує захисту.
   Отож - грудень 2013 року. Майдан. Хтось вступає в боротьбу проти тих, хто обкрадає країну, а хтось сюди проникає, щоб нажитись на людських копійках, зібраних на допомогу Майдану.
    То ж як там не було, майдан пробуджує не тільки Україну, а й кожну сім'ю. З уламків головна героїня Мар'яна збирає свою, яка перед цим розпалась. Паралельно вона веде пошуки предків, які заповіли великий скарб, не знаючи про те, що нащадком у сьомому поколінні є сама. Спочатку, узнавши, рветься отримати те багатство. Та згодом зрозуміла, що найбільший скарб - право на любов і стати матір'ю.
    Прикро, що століттями багату неньку -Україну  обкрадають свої ж люди.
    Пригадуєте, на зорі самостійності велась мова про гетьмана Полуботка, який вивіз скарби в Англію, щоб не привласнили вороги, з умовою, як стане Україна вільною, повернути їх.  Поговорили, та й на цьому кінець. Бо хто ж віддасть обездоленій країні?
   А скільки  фашисти у  Другій світовій війні  вивезли з неї багатства, навіть землею не погребували. Добре, що хоч їх нащадки зрозуміли і вертають потрохи.
   А Янукович і йому подібні скільки вкрали і вивезли в чужі країни?
   У книзі подібна історія. Прапрапрабабуся Мар'яни вивезла в Канаду скриню із золотом втікаючи від переслідувань і прокляття, бо согрішила.  За її заповітом спадщина мала повернутись в Україну. Та умови були настільки безглузді, що все золото залишилось в Канаді. Отже, ті країни процвітають, а наша бідніє. 
  Книга вчить: "людина повинна знати своїх предків. Тому і поміч не потрібна, бо рідна кров - покров, захист"

Валентина Остапчук
ветеран педагогічної праці