середа, 27 березня 2013 р.

Година поезії "Дитячий віршограй"

    Поезія - це завжди неповторність,
                                                      Якийсь безсмертний дотик до душі.
                                                                              Ліна Костенко.
                                                                                                    
       Поезія... Як багато змісту вкладаємо ми в це коротеньке слово. Скільки емоцій і почуттів викликає воно в наших душах. В сьогоднішньому нашому буденному  житті так не вистачає поезії, цієї краси людських почуттів, краси природи, краси життя.  У віршах ми знаходимо відповіді на наші запитання. З героями поезій ми ділимося найпотаємнішими нашими мріями і сподіваннями, разом з ними  радіємо і сумуємо, кохаємо і розлучаємось, любимо  життя і розчаровуємось в ньому. Поезія - наш друг, який розділить з нами радощі і горе, який допоможе нам жити.
     Але для того, щоб поезія стала другом, потрібно навчати дітей розуміти її. Загальновідомою є істина, що слово тільки тоді має силу, коли воно вистраждане, пережите і відчуте. Тоді поет говорить просто й натхненно про те, що подобається, схвильовано - про те, що западає в душу.
     В рамках Всеукраїнського тижня дитячого читання в бібліотеці було проведено година поезії "Дитячий віршограй". Свої вірші прочитав учень 11-го класу Байда Олександр. Можливо, що його поезія ще не зовсім досконала. Але в ній Сашко щиро висловлює свої почуття та емоції. В його віршах - проблеми, мрії і побажання, в них дитячий світ з його ясним сонечком, блакитним небом і щебетанням пташок. І перше кохання...
***
Люблю Україну за синєє небо,
Люблю Україну за чисті лани,
Люблю Україну за ріки й озера, 
Зелені ліси і вишневі сади.
Люблю і за пісню її солов'їну,
За мову співучу і добру родину.
За землю родючу і матір єдину,
Люблю тебе я, ти моя Україно!
***
Прийшла весна і сонце сяє,
Сніги по світу розганяє.
Течуть річки і пахнуть квіти,
Цвітуть дерева, раді діти.
Співають у садах птахи,
Біліють хати і гаї.
Синіє небо при зорі
На нашій рідній стороні.
***
Гріє сонце на небі,
Ніжно хмарки пливуть.
Віє вітер у полі,
І струмочки гудуть.
Пахне спіла пшениця,
Квітів барвисті лани.
Линуть пісні пташині,
Гамір дітей на дворі
У літні веселії дні.
***
Я думаю про тебе кожен час,
І у вві сні  приходиш ти до мене.
Мені подарував тебе сам Бог,
 Крім тебе більш нікого вже не треба.
Даруєш радість ти моїм очам,
І бачити тебе з собою хочу.
За тебе я віддам своє життя,
 Бо я без тебе жити вже не можу.
***
Без тебе дні, неначе вічність,
Без тебе ніби не живу.
Без тебе навіть і не мрію,
Ночами думаю, не сплю.
Тебе кохати буду завжди,
Носити буду на руках.
І цілувати тебе буду,
Я потонув в твоїх очах.
***
Ще змалечку Леся любила
Читати й писати вірші.
До цього її закликали
Шевченкові твори й батьки.
Писала вона про природу,
Яка розлилась навкруги.
І перші вірші присвятила
Своїй найріднішій сім'ї.
Та згодом страшне стало горе,
Хвороба спіткала її.
Вона не могла вже ходити,
І сумно їй стало в душі.
Лічилась вона у Європі,
І їздила аж на Кавказ.
І там про життя написала
Чимало хвилюючих фраз.
І хоч прожила не багато,
Та славу здобула яку.
Боролася за Україну,
За рідну свою сторону.
Тож пам'ять про неї не згине,
І не пропаде у віках.
А пісня її солов'їна,
Віками не згасне в серцях.

пʼятниця, 22 березня 2013 р.

Всеукраїнський тиждень дитячого читання в Голобській селищній бібліотеці розпочато!
Запрошуємо наших юних користувачів до бібліотеки, де на вас чекає знайомство з неосяжним всесвітом цікавих книг, де ви опинитесь в країні мудрих змістовних  всезнайок, чарівних казок, цікавих вікторин. Хороша книга - найкращий друг для дітей під час канікул, а бібліотека - найбезпечніше місце перебування малечі та проведення вільного часу!

вівторок, 12 березня 2013 р.

Ми тебе пам'ятаєм, Тарасе!


   Серед великих світочів одне з перших місць належить геніальному синові України Тарасові Шевченку. 199 років виповнилося від дня народження цього титана мислі і слова,  провісника "сім'ї вольної, нової", співця вселюдського єднання. Таким живе Тарас у глибині наших сердець. В його ліриці та поемах українське слово постало у всіх своїх чарах, у неперевершеній силі виразності, влучності й художнього блиску.
   Поезії Кобзаря народжені для того, щоб не вмирати ніколи. Через часові відстані ми ще ясніше бачимо життєвий і творчий подвиг цієї людини, відкриваємо унікальність його всебічно обдарованої особистості, ще повніше осягаємо неперехідне значення творчості поета, співучих і грізних його віршів, у яких і сьогодні все дихає життям, вільнолюбством, правдою, захоплює летом думки, глибиною і красою людського почуття.
   До дня народження Тараса Григоровича Шевченка в бібліотеці була організована викладка літератури "У кожній думі Кобзаря живе могутня Україна", до якої ввійшли твори Т.Г.Шевченка та література про його життєвий і творчий шлях, для учнів старших класів була проведена літературна година  "Ми тебе не пам'ятаєм, Тарасе".
    "Кобзар" - так називається книга, що є головною книгою всього поетового життя. У світовій літературі навряд чи можна назвати книгу такого впливу і такої дії на народ, книгу, яка так багато значить для народу. Сама поява її була вкрай незвичайною. Вірші і поеми,  які ввійшли до "Кобзаря", народжувалися на тернистих дорогах життя поета, писалися в мандрівках по Україні, серед її синіючої далини, то в моторошних казематах, ті безсмертні рядки ясніли при світлі білих ночей Півночі і в палючих закаспійських пустелях, під нещадним сонцем вигнання.
   Як ми уже писали в публікації "Кобзар" - фронтовик.", заслужений працівник культури України  з Києва Володимир Костянтинович Портянко подарував нам унікальну книгу - "Кобзаря", книгу, яка була видана в далекому 1942 році і перевидана  до 65-ї річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників. Володимир Костянтинович прислав нам багато цікавого матеріалу про "Кобзарі"-фронтовики ("Кобзар" видавався не тільки в 1942 році, а й в 1943 та 1944 роках).
     І ось по цій унікальній книзі    ми провели  "Історію  однієї книги"   для різних вікових категорій читачів. З яким захопленням перегортали наші читачі книгу. Більшість із них навіть не знали, що "Кобзар" Т.Г.Шевченка видавався у роки війни.
    У післямові до книги В.К.Портянко написав: "... Із всієї колекції "Кобзарів", яку я зібрав, найбільше ціную ці Шевченкові збірки. Чому? Тому,  що вони нагадують мені бійця, на долю якого випали  тяжкі випробування війни і якому вдалося вижити. Вони нагадують того бійця, що загинув у перший день війни у Бресті, що впав замертво на широкому полі моєї Корсунь-Шевченківщини, що був смертельно поранений в останній день війни у Берліні..." 
   Шевченківський "Кобзар" дуже багато значив для бійців у роки війни. Про це свідчать вірші фронтових поетів. Ось рядки із вірша Миколи Рибака "Нас заколисував Волосожар"
Тримаючи прострелений "Кобзар", 
Читав радист натхненно:
"Кари катам, кари!." 
Не дочитав, бо чуємо з пітьми
Наказ: приготуватись до атаки!
Не прочитали епілогу ми
Могутньої поеми "Гайдамаки"
  А наші читачі дочитали. У цього "Кобзаря" щаслива доля, як у багатьох бійців, котрі повернулися додому з тяжких фронтових доріг. Щаслива доля книги, що вела наших солдатів по дорогах війни і дожила до сьогоднішнього дня. І з такою книгою познайомилися наші читачі.



    Дякуємо Вам, Володимире Костянтиновичу, за книги. Дякують Вам за них і наші читачі, які  змогли познайомитися з такою безцінною книгою!

понеділок, 11 березня 2013 р.

Масляна везе в міста і села розваги та пісні веселі.

А вже скоро в нас весна, наче квітка чарівна.
Вже не довго до тепла - до Петра і до Павла.
Великдень в добрий час поспішає вже до нас.
А сьогодні - гай гуде! Щира масляна іде!

    Відродження народних традицій відкриває нам нові сторінки церковних свят. Масляна - давнє християнське свято, ритуал проводів зими і зустрічі весни. Весна - це, перш за все, пробудження землі, початок нового життя і певного роду пробудження сонця, яке з приходом весни починає все яскравіше світити, подовжуючи дні. Саме на честь останнього на Масляну пекли млинці, які є головними і невід'ємним атрибутом свята. Вважається, що з'їдаючи круглий, рум'яний, гарячий млинець, такий схожий на сонце, людина з'їдає і частинку його тепла і могутності.
    Масляна,  колись і нині є одним з улюблених свят в народі. Бо завжди супроводжується веселістю, піснями, танцями.
    З ініціативи священника Свято-Георгіївської церкви ієромонаха Ніфонта в селищі Голоби відбулося свято Масляної - відкриття Сирного тижня, зустрічі Великого Посту на площі біля районного будинку культури. Давно вже так людно не було в Голобах.


   Учасники художньої самодіяльності  змінювали один одного, в українському вбранні, рясних кольорових хустках. Дуже сподобався виступ дитячого аматорського колективу сопілкарів "Дударик".


   А українські пісні, в яких оспівувались народні традиції, у виконанні аматорського тріо "Елегія" викликало у присутніх неабияке захоплення.


   Основною обрядовою стравою Масляної є млинці. І саме вони стали основою свята. 

  
   Продовжилось свято Масляної в бібліотеці.

четвер, 7 березня 2013 р.

Жінки - це рай, це сонце, неба синь...


Шановні жінки!
У неповторний час, коли під лагідними променями березневого сонця розквітають ніжні первоцвіти,  сердечно вітаємо Вас зі святом весни і жіночої чарівності.
Нехай цей святковий день принесе Вам мир і спокій, щастя та здоров'я, сердечну радість і взаємну повагу, тепло та ласку від близьких і рідних людей.
Від усієї душі бажаємо Вам Божого благословення, благополуччя родини, назавжди залишатися берегинею сімейного затишку та зберегти притаманні для високого звання Жінки риси чарівності та краси, ніжності і любові!

Юні користувачі бібліотеки біля виставки малюнків, листівок, саморобок "Всі квіти землі - мамі" також вітають  відвідувачів блогу із цим прекрасним святом!
Малюнки учениці 7 Б класу Олі Воробей.