понеділок, 28 листопада 2011 р.

Не вщухає біль у душах українців.

      В суботу, о 15-й годині в бібліотеці зібрались наші читачі, щоб вшанувати пам'ять жертв голодомору. Розпочала вечір завідуюча бібліотекою В.В.Січкар, яка надала слово В.І.Остапчук (Валентина Іванівна родом із Черкащини, пережила голод 1947 року). Цікаво і змістовно розповіла вона про ті трагічні роки.
       Україна в 1932-1933 роках пережила Голодний Мор, який забрав життя мільйони українців. Жорстокість Голодомору полягає передусім у тому, що голод не був наслідком стихійного лиха, посухи або неврожаю, він став результатом навмисної політики більшовицького режиму. Шляхом насильницького вилучення продовольства, блокади сіл і цілих районів, заборони виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільськогосподарської торгівлі, репресій супроти незгодних тоталітарна система створила для українців умови, які були несумісні з життям. Така політика більшовицького режиму - злочин проти людяності, який відповідає Конвенції ООН про геноцид.
       На родючих землях вимирали цілі села й хутори, доведені до божевілля люди доходили до крайностей, живі не встигали ховати мертвих, і їм на поміч приходили військові підрозділи.
       Вісім місяців - від Покрови 1932 до Трійці 1933 року перетворили Україну на неозорий цвинтар. В Україні тоді від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 - щогодини, майже 25 тисяч - щодня.
       Священник місцевого храму, отець Андрій, відслужив панахиду по жертвам Голодомору.

      Поділились своми думками про голод 1932-1933 років голова Голобської селищної ради С.В.Гарбарук та наша читачка, вчитель-пенсіонер Л.В.Гарлінська.

         Директор районного будинку культури Григорій Тарасовський за допомогою проектора продемонстрував фільм про ті важкі, голодні роки.

      Оглянули присутні і книжкову виставку " Голодні роки - 1932-1933" 


                                    

четвер, 24 листопада 2011 р.

Запрошення.

       26 листопада, о 15-й годині, в читальному залі Голобської селищної бібліотеки відбудеться година скорботи "Не вщухає біль у душах українців". Запрошуємо до бібліотеки наших читачів, жителів селища, щоб разом запалити свічку пам'яті.

Зоря таланту Галини Орлівни.

     20 січня 1931 року з будинку "Слово", що на вулиці Червоних письменників, забрали Галину Іванівну Мневську-Поліщук (Орлівну).
     Після нетривалого і неправедного "слідства" було встановлено її вину - "націоналістичний ухил".
     Слідчі не особливо утруднювали себе аргументацією, доказами і нашвидку, сяк-так зліплена справа завершилась вироком - п'ять років заслання. Його здійснено було у липні того ж року. Так Галина Орлівна опинилась у Казахстані.
      У далеких "степах Зауралля", ще за часів царизму, зносив покару і її кумир - Тарас Григорович Шевченко.( До речі, літературний псевдонім - Орлівна - бере свої витоки у творчості  генія України та народному епосі)
       Часи змінились. А це не могло приснитись навіть у найфантастичнішому сні: українські письменники знову на засланні. І висилають їх не "по высочайшему повелению", а стали вони, цвіт української нації, раптом - "вороги народу".
       Але  забудьмо на хвилину про ті жахливі часи і перенесемось у безжурне дитинство, безжурну юність Галини Мневської.
        Народилась вона на чарівній Полтавщині в с.Каланденці, що побіля Лубен. Дитинство минуло в сім'ї сільської інтелігенції. Мати - народна вчителька, батько  - службовець. Змалку дівчина кохалась у народній пісні, батьки прищепили їй любов до літератури. Початкову освіту здобувала вдома, а далі життєві стежки пролягли до Москви. Спогад юних літ: восени 1910 року в п'ятнадцятирічному віці їздила до Ясної Поляни на похорон Л.М.Толстого. З його могили привезла грудочку землі і зів'ялу хризонтему.
        Пройдуть роки і в 1952 році Галина Іванівна напише свою автобіографію:

     Перша світова війна. Вчитися у Москві стає дедалі важче, і в 1917 році Галина повертається на Україну. Продовжує вчитися в Києві на Вищих курсах.
     Галина Орлівна - надзвичайно різностороння і дуже обдарована людина. Рано прокидається в ній акторський хист. Поступово театр займає усе вільне місце в її житті. Бурхливі роки громадянської війни, сповнене напруг і тривог життя. Усе це згодом знайде відбиток у її творчості. Перші навички датовані цими роками і місце їх написання - Київ.
      Ішли роки. Робота у Вінницькому театрі, потім цілих п'ять років - Галичина. Виступає з мандрівними артистами. Як у калейдоскопі миготять провінційні містечка: Тернопіль, Броди, Бережани, Перемишль, Чортків, Теребовля. І як тиха пристань чудовий і неперевершений Львів. Чари древнього міста полонили її романтичну натуру.Тут виходять одна за одною її перші збірки.
       Критики, зокрема Богдан Лепкий, схвально зустріли появу нової сили в українському письменництві. Літературне життя насичене, особливо в Харкові, куди вона уже з чоловіком і донькою переїхали жити. Спільна праця з П.Г.Тичиною, В.М.Сосюрою, П.Панчем, і (на жаль призабуті тепер імена) Варварою  Чередниченко, Володимиром  Юрезанським дало свої результати. В 1930 році виходить ряд творів, повістей. Письменниця реалістично змальовує непрості процеси, які відбуваються на селі. Це, звичайно, не всім подобається. Чим воно закінчилося - ми знаємо. Заслання в Актюбинськ. Саме тут вона познайомилась з Яковом Захаровичем Возним, котрий став її чоловіком, а доньці - батьком.
      Пізніше, після звільнення, працює в Мартунській школі. Коли життя, здавалось, налагодилось - Галина Іванівна захворіла. Саме тоді приїзжає на батьківщину чоловіка і впритул знайомиться з чудовим Лесиним краєм. Зачарувала її наша волинська краса. Чуйний, добрий чоловік робив все, щоб покращити здоров'я. Операції в Ленінграді, лікування в Москві. Але все марно. Сім'я приїзжає в Голоби. Лікується в місцевій лікарні. Але 21 березня 1955 року  перестало битися серце прекрасної людини, вчителя, актриси, письменниці Г.Мневської(Орлівни) Возної. Її прохання виконав Яків Захарович. Поховав на Голобському кладовищі і посадив калину, так хотіла покійна.
       В селищі довго проживала племінниця Якова Захаровича, родина, які добре знали Галину Орлівну і завжди цікаво, охоче розповідали про неї. "Тоді ж не можна було говорити , що дружина дядька письменниця",- пояснювала Ганна Наумівна.
        Цвіте калина, ронить свій цвіт на розкриту книгу, яка вибита на металевому обеліску.
        З життєвим і творчим шляхом познайомили працівники бібліотеки учасників зустрічі, а також положили квіти пам'яті на могилу.   



неділю, 20 листопада 2011 р.

Вітаємо з Днем працівників сільського господарства!

     В районному будинку культури пройшли урочистості з нагоди Дня працівників сільського господарства.
    Присутні оглянули виставку майстрів народної творчості, зокрема художні вишивки майстринь із смт.Голоб - Троць Людмили Прокопівни, Кочубей Людмили, а також чудові картини вишивальниці із с. Великий Порськ Дивогриць Олени.
     Із задоволенням учасники заходу оглянули і експозиції агрофірм та  переробних підприємств району.



     Після урочистої частини відбувся  концерт аматорських колективів та окремих виконавців району.


середу, 16 листопада 2011 р.

Увага! Конкурс!

      Шановні користувачі Голобської селищної бібліотеки, учні 7-11 класів!
     Пропонуємо взяти участь у нових літературних конкурсах:

      " Ми - підлітки. Краще оповідання - 2011" 

  Учасники повинні виконати такі завдання:
      - написати творчу автобіографію;
      -написати власний літературний твір-оповідання або кілька оповідань на тему життя сучасних підлітків в Україні;
      -готові матеріали переслати на конкурс в електронному вигляді  на адресу MH-konkurs@ukr.net

      " Кращий переклад  2011"

   Учасники цього конкурсу повинні виконати такі завдання:
       -написати творчу автобіографію;
       -виконати переклад українською мовою одного із запропонованих текстів зарубіжних літературних творів англійською, французькою або німецькою мовами, які представлені організаторами в оригіналі;
       -готові матеріали переслати на конкурс в електронному вигляді на адресу    MH-konkurs@ukr.net

    Конкурси  проводяться з 15 жовтня 2011 року по 15 лютого 2012 року.

      Детально  про  умови  конкурсу  можна  дізнатися  на  сайті    Національної  бібліотеки  України  для  дітей  за  адресою: http://www.chl.kiev.ua 

середу, 9 листопада 2011 р.

День української мови та писемності.

                      Одна вона у нас така -
                     Уся співуча і дзвінка,
                     Уся плакуча і гримуча
                     Хоч без тернового вінка.
                                     Т.Г.Шевченко.
                   День української писемності та мови було встановлено в нашій країні 9 листопада 1997 року. Цього ж дня православна церква вшановує пам'ять святого преподобного Нестора-літописця.
        Преподобний Нестор-літописець - киянин, у сімнадцять років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців. Книжкова справа стала змістом його життя. Найвизначнішою працею Нестора-літописця є "Повість временних літ" - літописне зведення, складене у Києві на початку 12 століття, яка була і залишається найвидатнішою пам'яткою слов'янської культури.
    Інтенсивне формування нової української мови дослідники відносять до другої половини 18-20 століть. Зачинателем сучасної української літературної мови вважається І.П.Котляревський, а основоположником - Т.Г.Шевченко.
    Ще Франсуа Вольтер писав, що чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя. Щоб правильно розмовляти і писати, треба прагнути до удосконалення своїх знань, набутих раніше, а найголовніше - любити українську мову, яка є нетлінним скарбом століть, скарбом, що передається від покоління до покоління, об'єднує минуле і прийдешнє. Мова - живий організм, вона розвивається за своїми законами, а тому треба берегти цей нетлінний скарб, як писав відомий наш поет М.Рильський:
     Як парость виноградної лози,
     Плекайте мову.
     Пильно й ненастанно
     Політь бур'ян.
     Чистіша від сльози
     Вона хай буде.
     Вірно і слухняно
     Нехай вона щоразу служить вам,
     Хоч і живе своїм життям.
   У бібліотеці до свята було проведено ряд заходів :  літературну годину "Мова -це  стежка в майбутнє і пам'ять в минуле".


Оформлено  тематичні полички - у відділі читання і дозвілля дітей - "Без мови рідної, юначе, народу нашого нема"


 А в читальному залі бібліотеки - "Із слова починається людина, із мови починається мій рід".
   


    За допомогою Інтернету провели вікторину "Мова моя українська, батьківська, материнська".