З Днем незалежності, Україно!

Україна - це прозора, джерельна вода,

Солов'їні гаї та діброви...

     Золота, чарівна сторона. Земля,  рясно уквітчана, зеленню закосичена, ненька наша - Україна. Скільки глибини у цьому співучому слові...

     Це золото полів, бездонна синь зачарованих небес, тихий плес річок, сині очі озер і ставків. Це безмежні ліси, зелені долини і луки, Карпатські вершини і синя даль Дніпра, Донецькі простори і зоряний Південь, наше голубооке Полісся і Крим, білі українські хати і велич міських краєвидів, все це -  наша Україна.

  У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна має багате і славне минуле. Вона виколисала велетнів сили і духу, таких, як Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Леся Українка, Михайло Грушевський і інші.

   Виповнюється 21-а річниця незалежності України. В районному будинку культури відбулись урочистості, присвячені цій знаменній даті. Бібліотекарі також долучилися до проведення свята. В фойє була представлена розгорнута книжкова виставка "Для мене в світі ти єдина, моя чарівна Україна"

 

     А в бібліотеці для дітей була проведена літературна година "Моя Україна - вільна держава, з нею пов'язую долю свою"

Достигли яблука у літньому садку...

    14 серпня святкували ми  День Маковея, або Перший Спас.
    Свято Маковея - одне із поетичніших і найшанованіших в Україні. Цього дня в церквах святять воду, квіти й мак. На Маковея кожний мав букет квітів, в якому обов'яково були присутні достиглі голівки маку. Такий букет називався "маковійчик" і ньому можуть бути і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і барвінок, а також різні трави( які в нороді називають зіллям, зіллячком).
Перший Спас називався ще й Медовим, тому що вулики до цього часу наповнюються медом і пасічники починають медозбір. Тільки після освячення першого меду в церкві на Маковея можна було розговлятися.
   У Перший Спас починається Успінський піст, який триває два тижні. У народі кажуть, що Перший Спас - це проводи літа
   Другий Спас , 19 серпня,  це свято Перетворення Спаса нашого  - Ісуса Христа. Називається свято ще - яблучний Спас. За церковними переказами, колись дуже давно в цей день узяв Ісус Христос Петра, Якова та Іоанна й повів їх на високу гору. Там він на очах здивованих людей змінився: обличчя його засяяло, одяг став білий, аж ясний.  Ось яке перетворення Сина Божого мається на увазі.
  У церкві в цей день святять фрукти(груші, яблука), мед і жито-пшеницю. Саме від цього дня можна їсти яблука.

І  кожне  яблуко  із  свіжого  врожаю,

Магічну  має  силу,    стимул  жити…

  Існує така легенда: на Спаса ходить Бог раєм та роздає дітям яблука, але не всім, а тільки тим, чиї матері дотримувалися звичаю й до яблучного Спаса не куштували яблук. Якщо мати порушила правило, її дитина гостинця не отримає. Свідома відмова матері від ласування яблуками до цього дня певною мірою схожа на піст на згадку про втрачену дитину, яка померла ще малою.

    Цього дня поминають ще й померлих родичів.

 

 

 Освячення святкових кошиків із фруктами в Голобському Свято-Георгіївському храмі.

Смачного  меду,  яблучка  святого,

Добра  родині,  щастя  у  сім’ї,

Святкуймо  Спаса  і  молімось  Богу,

Радіймо,  що  живемо  на  землі.
(В.Назарук )

     29 серпня завершується цикл літніх свят - Третій Спас, або як його ще називали - Горіховий Спас. Називали його так, тому що до цього дня достигали лісові горіхи і починався їхній збір. За нородними уявленнями, урожай горіхів передвіщав на майбутній рік урожай жита. У цей день їдять волоські горіхи, фундук, кедрові горіхи  та будь-які інші.
      Про все це розповідали бібліотекарі дітям, які 19 серпня зібрались в бібліотеці на духовну годину "Свято Спаса і меду"

"Лісова пісня" Лесі Українки - безсмертний гімн природі та красі людських почуттів.

      Надходить чергова річниця з дня написання "Лісової пісні", невмирущого творіння нашої дорогої землячки Лесі Українки. Написала Леся драму-феєрію, перебуваючи на лікуванні в Грузії. Всього за дванадцять днів створила вона безсмертний гімн волинській природі. Це поетичний і трагічний твір про красу чистого кохання, про високу мрію людини, про її одвічний потяг до прекрасного, до людяного. Прекрасне в природі, як і в людській душі, ніколи не вмирає.
     В "Лісовій пісні" поєдналися фантазія з дійсністю, буденне із світлими поетичними мріями. Тут протистоять два світи. Один - темний, жорстокий, де панує користолюбство й насилля. Другий - романтичний, ідеалізований, сповнений людяності, любові й краси.
     Про все це говорилось в бібліотеці на літературній годині "Лісова пісня - це гімн природі та красі людських почуттів"

 

 

Оформлено книжкову викладку творів Лесі Українки.

 

   Багата спадщина Лесі Українки - невмируще джерело краси і творчого духу народу, з якого вічно черпати усім живущим і прийдешнім поколінням чисту воду, брати наснагу для життя і праці. Так Людмила Ржегак, наша землячка і поетеса, побувавши в с. Колодяжному написала такі віршовані рядки:

Я була у Лесинім садку,

Чула шепіт трав й дерев столітніх.

Подумки й тепер по стежці йду

Повз шеренги хризантем розквітлих.

Дуб кремезний пам'ять береже,

Білий дім зітхає серед ночі,

Тишу у окрузі стереже,

Тайни Лесі й помисли дівочі.

Тихо спить у роздумах ставок,

Верби ледь колишуть надвечір'я.

Наче в змові стовбур і листок -

Сторожують Косачів подвір'я.

Зупинився тут 20-й вік.

Хто лиш не листав його сторінки...

Та повік не змиє часу лік

Велич духу Лесі Українки.