Є імена, що увібрали в себе живу душу
свого народу, стали частинкою його життя. Таким для нас, українців,
стало ім'я Т. Г. Шевченка, чия творчість ось уже 200 років викликає в
нас почуття гордості і захоплення.
Наша землячка Людмила Ржегак,
котра народилася в Голобах, а проживає в Червонограді, присвятила свою
поезію Великому Кобзарю, що увійшла до збірки "Твоїм вогнем ми горимо" і
яку подарувала читачам нашої Голобської бібліотеки.
Колишня
голобчанка, чиє дитинство обпалене немилосердним вогнем Другої
світової війни і повоєнного лихоліття, дуже потребувала підтримки – і
матеріальної, і моральної. Останню знайшла в задушевній пісні, у
яскравих барвах навколишньої природи, у вишиванках, у хвилюючому
поетичному слові.
Людмила Антонівна добре пам'ятає, що в їхній
хатині були портрети Тараса Шевченка і Лесі Українки у вишитих
рушниках. В домі знаходився "Кобзар", якого дуже цінували і любили
читати вголос.
Ота чаруюча магія Шевченкового слова і привела пані
Людмилу на філологічний факультет Львівського держуніверситету і веде
її по життю. Бо "воно невмируще і вічне, палке, пристрасне, життєдайне і
вічне, як Земля і небо, як Сонце і Всесвіт", – пише поетеса, даючи
оцінку творам Тараса.
Поезія Л. Ржегак проста, доступна до читання,
вона ніби заставляє ще раз вдуматись в твори Великого Поета,
замислитися над їх змістом саме сьогодні:
Я вірю, в мене сумнівів немає:
Україна вже з колін встає
З твоїм, Тарасе, віщим словом,
Що ти поставив на сторожі… В
поезії Людмила Ржегак нагадує нам про заповіти Великого Кобзаря,
просить прислухатись до його слів. Бо від того, чи знайдеться місце для
Тараса в наших душах, залежить, ким ми будемо, яким буде наше майбутнє.
Адже для всього світу слово "Україна" нерозривно пов'язане з ім'ям Т.
Шевченка, бо йому судилось стати символом нації.
На закінчення книги
поетеса говорить: "Шевченко не просто славетний митець. Він духу
Вкраїни перлина. Володар людських він думок і сердець. І просто –
Велика Людина".