Наша пам'ять, наша біль.

    Щороку 27 січня згадують численних жертв Голокосту. Цю дату визначила Асамблея ООН. Бо саме 27 січня 1945 року Червона Армія звільнила в'язнів німецьких концентраційних таборів Аушвіц - Біркенау поблизу  польського міста Освенцім, де зазнали надлюдської жорстокості та знущань мільйони людей. Найбільш жахливого знищення від фашистів зазнала єврейська нація. В цей день ми із скорботою згадуємо тисячі застрілених, закатованих, знищених на території України у ті страшні роки євреїв.
     Про це у скорботній годині "Наша пам'ять, наша біль", яка проходила на місці поховання розстріляних окупантами місцевих жителів, євреїв,  розповіла завідуюча Голобською селищною бібліотекою В.В.Січкар. Про страшні,  трагічні сторінки історії  говорила і вчитель Плотникова Н.О.
    Учасники заходу хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих. До пам'ятника були покладені квіти пам'яті.

   В селищній бібліотеці організовано виставку-роздум "Забуттю не підлягає".

Свято єдності і нації.

    В бібліотеці до Дня Соборності України  провели  історичну годину  "День Соборності України - свято єдності нації" .  96  років тому було проголошено Акт злуки Української Народної Республіки і  Західно - Української Народної Республіки. Сьогодні Україна знову бореться за свою Соборність, і тема єдності набула величезної уваги. Українці згуртувались, щоб відстояти свою незалежність, територіальну цілісність держави.  Тисячі наших хлопців воюють на Сході за те, щоб Україна була вільною і незалежною, проливається кров, гинуть українці за те, щоб не стала роз'єднаною наша земля.
   28 липня 2014 року в запеклому бою за висоту  на Савур-Могилі  загинув і наш односельчанин, дев'ятнадцятирічний Станіслав Максимчук. Загинув, захищаючи Україну та її майбутнє. В бібліотеці оформлено тематичну поличку " Він загинув, щоб жила Україна", біля якої постійно горить свічка.

Свято доброти і милосерддя.

     Щедрою і багатою була кутя 13 січня у хаті благочинного  Голобського благочиння  ієромонаха Ніфонта, а запросив він до себе тих голобчан,  хто сьогодні живе самотньо або хворіє і  фактично довгенько  через проблеми із здоров'ям  не бачить та не спілкується з однолітками, колишніми колегами.

      Щоб ця зустріч відбулася, потурбувалася й Голобська  селищна рада.  Селищний  голова Сергій Гарбарук підвозив тих, хто не зміг самостійно добратися, інші прийшли із соціальними працівниками. 

    



    Запросивши всіх за накриті столи,  о. Ніфонт привітав гостей із Новорічно-Різдвяними святами, розповів про таїну святої вечері, про Різдво, про народження Сина Божого, якого всі нині славимо. Після тихої молитви кожному з присутніх ветеранів пригадалися роки дитинства, юності, коли вони в родинах відзначали ці незабутні свята…

    А на порозі  оселі  вже –колядники із щирими віншуваннями, невмирущими колядками,  щедрівками. Це – гурт колядників церкви Святого Георгія Побідоносця, діти з недільної школи із вертепом у чудових костюмах, учнівський колектив "Дударик" (на знімках). Запрошені на гостину радо сприймали  гарні виступи, згадували, як у холодні-голодні повоєнні  роки теж ходили від хати до хати з колядками і дуже тішилися, коли хтось давав пирога  чи горішків.

   


        Із хвилюванням про святкування Різдва   розповідали Л. Чабан, О. Ількевич, Н. Павлішина, П. Щесюк. А дещо молодші оповідали, як за часів атеїзму за колядування карали в школі, висміювали у стінгазетах, викликали до директора школи батьків.

    Та народні звичаї все одно жили, люди складали нові колядки, співали їх. Марія Коляда заспівала давніх колядок із свого дитинства, учасниця війни Зоя Гнатюк теж підтвердила: не завжди у важкі роки було що поставити  на стіл, але колядки не забували.

     Щедрий вечір у священика був справді щедрим: прихожани, волонтери приготували чимало домашніх страв, а Марія Мартинюк та Ірина Козел не встигали розкладати голубці, налисники, пиріжки, вареники, ковбасу. До щедрих столів люди додавали своє тепло, увагу, любов.

     Селищний голова Сергій Гарбарук  подякував священику за чудову ініціативу провести такий  благодійний захід. Слова вдячності від ветеранів  за піклування й увагу висловила і голова Голобської ветеранської організації Марія Янко.  

      Задоволені і щасливі розходилися ветерани, але не додому відразу, а до церкви, щоб віддати шану Новонародженому і подякувати Всевишньому за турботу про них. 

      Нехай же милосердя, добро, щира безкорислива допомога завжди будуть з тими, хто цього потребує!