З Новим роком!

Нехай новорічні засяють вогні!
Щастя й добробуту вашій сім'ї!
Бажаєм, щоб злагода вдома була,
І щоби раділа вся ваша сім'я,

Щоб рік, що приходить,
Був кращим за всі,
Удачі у бізнесі,
Й в справах усіх!

Зустріч з поетом.

   

     В читальному залі Голобської селищної бібліотеки відбулась зустріч із відомим волинським поетом, краєзнавцем, істориком,  журналістом ,  членом Національної спілки журналістів і краєзнавців України  Анатолієм Семенюком.

   Завідуюча бібліотекою, В.В.Січкар у вступному слові коротко  ознайомила присутніх з творчим доробком Анатолія Володимировича.

    Серед його книг багато поетичних збірок, краєзнавчої літератури, дитячих книжечок. Гортаючи сторінки книг А.Семенюка гортаємо сторінки його життя. На зміну смутку приходить радість. Його доброта зігрівала присутніх.

  З захопленням слухали дорослі і діти прочитанні поетом вірші про матір, найдорожчу в світі людину,  про природу,  яку треба не тільки любити, а й берегти:

 " ...А ліс який!

  Шепочуться берези

  І думу думають

  Осики та дуби..."

 Читались вірші про вічну тему кохання. Воно повинно бути чисте, світле і неповторне:

 "... бо коли воно в тобі -

  Ти найдорожчий в світі!

  Прозвучали теми любові до України, до рідної мови:

  "...Барвінкова, калинова,

   Солов'їна і співуча,

    Світла, барвиста, пахуча..."

  Багато милозвучних віршів поета покладено на музику.

  З гарними словами про Анатолія Семенюка та про його творчість виступили Л.О.Бай, В.І.Остапчук, Л.В.Гарлінська.

    Для шановного гостя учні Голобської школи читали його ж поезії.

  А вихованці музичної школи співали і грали для Анатолія Володимировича.

  Їм усім А.В.Семенюк подарував свої книги з автографами.

  А на завершення свята одержав подарунок і поет. Йому на згадку про зустріч з голобськими читачами, шанувальниками його творчості було вручено копію  ікони Святого Георгія Побідоносця, ім'я якого носить наша церква і якою у далекому 1783 році була освячена церква. Оригінал ікони знаходиться в музеї Волинської ікони.

Поезія і пісня Олександра Богачука.

     Коли люди відходять, залишається пам’ять про них. Коли відходять поети — залишаються їх слова, їх вірші, їх пісні — як заповіт нам усім.  «Живіть радістю, добротою — найвищим людським добром. Не скигліть і не падайте на коліна. Беріть своє. За правду вставайте на повний зріст», — таким було життєве кредо нашого поета - земляка О. Богачука.
  18 грудня  виповнюється 80 років від дня народження поета. Народився він 1933 року в селі Сокіл Рожищенського району на Волині у родині сільських ковалів. 

  Олександр Богачук усього себе віддавав роботі. З-під  його пера виходили шедеври, а книги ніколи не залежувались на полицях книгарень та бібліотек. Його твори завжди привертали увагу читацької аудиторії. Це була чуйна, з добрим серцем, дотепним гумором людина, яка оспівувала в своїх поезіях важку працю своїх земляків, висміював нероб та чиновників.  
   Не оминули своєю увагою поезію О. Богачука і відомі українські композитори.

   Десятки мелодій на слова Олександра Богачука створили відомі композитори . Такі пісні, як «Тиша навкруги», «Троянди на пероні», «Іду я росами», «Димить туман», «Тихо падає цвіт», «Щедрик», «Журавлі», «Моя родина — Україна» відомі за межами України.
    Про це говорили в бібліотеці на годині естетичного виховання "Поезія і пісня Олександра Богачука".

 Було оформлено тематичну поличку "Поетичний дивосвіт Олександра Богачука"

Моя матуся мила.

 

    Учениця 8-Б класу Голобської гімназії Воробей Ольга взяла участь у літературному конкурсі "Думи і мрії". Вона написала оповідання " Моя матуся мила"  і намалювала чудові  ілюстрації до свого творіння.

Людської пам'яті мости.

 

Горить свіча, і випікає серце її вогонь,

І серце скапує сльозами в пригорщу долонь...

Нема від серця сліду   - тільки світло - 

Яскраве й тепле, наче подих свічки...

Горить свіча...А може то Душа?

 Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха, ніж голод 30-х років, історія України не знає. Його причини досі остаточно не з'ясовані. Одні вважають, що голод був спланований Сталіним та його спільниками заздалегідь, щоб винищити українське селянство, в якому вбачали оплот націоналізму та приватновласницької психології. Інші доводять, що це був наслідок безтямної політики добування коштів на індустріалізацію, коли доля селян просто не бралася до уваги. Очевидно одне - голод в Україні виник не внаслідок стихійного лиха, а був організований штучно.

В бібліотеці зібрались представники місцевої влади, жителі селища на Годину Скорботи, щоб вшанувати пам'ять жертв голодомору та запалити Свічу Пам'яті.

 

    Своїми спогадами про страшні далекі роки поділились учасники заходу - Галина Халепа, Ганна Чирук, Валентина Остапчук. Галина Іванівна Халепа прочитала власноруч написаний вірш про пережите горе.

 Чорна хмара Вкраїну накрила,

То 33-й засмучений рік.

Що люди мали  - влада забрала,

Щоб люд вижить не зміг....

То ж  хай свіча горить на підвіконні,

І хліб святий на стіл ви покладіть.

І помолімось ми за них сьогодні,

За тих, хто повмирав в тяжкий 33-й рік!

 

    Виступив перед присутніми селищний голова С.В.Гарбарук.

    Отець Андрій відслужив панахиду по померлим у страшні голодні роки.

 

   За допомогою комп'ютера  учасники заходу переглянули  фільм про Голодомор 1932-1933 років.

   Була оформлена книжкова викладка літератури "Голодні роки 1932-1933 роки"

  Бібліотекар зробила перегляд літератури "Людської пам'яті мости"

Тих днів не змовкне слава!

   ...Ота сльоза ніколи не зітреться,

що в правді нашій і чужій вині...

лишила Батьківщина біля серця

Своїх синів, загиблих на війні.

В селищі відбулися районні урочистості, присвячені 69 річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників, в яких взяли участь голови ветеранських організацій району, учасники Великої Вітчизняної війни, хор ветеранів "Червона калина".
    Свято розпочалось мітингом біля обеліску Слави. Хвилиною мовчання присутні вшанували тих, хто загинув у роки війни, поклали квіти пам'яті, шани, любові.

Продовжилось свято в Голобській школі. Гостей зустріли діти з квітами і запросили всіх до шкільного музею, де учень школи Андрій Борисюк цікаво і змістовно провів екскурсію.

 Далі свято продовжилось в актовому залі школи. Розпочав святкову програму хор ветеранів війни і праці "Червона калина".

  Учасників свята  тепло вітали голова Ковельської  райдержадміністрації Матяшук С.В., заступник голови Мигуля А.Д., голова районної ради Якубук П.Г.

 

  Учні школи підготували літературно-музичну композицію.

   Працівники бібліотеки в школі і в біліотеці підготували книжкову виставку "Пам'ять повертає незабутнє"

    Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 19451-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не піде  в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами.

    Голови первинних ветеранських організацій продовжили спілкування в Голобській селищній бібліотеці, де за чашкою чаю обговорювали роботу своїх організацій.

Я на сторожі коло їх поставлю слово!

       27 жовтня в районному будинку культури смт Голоби відбувся творчий звіт аматорських колективів та окремих виконавців Ковельського району «Святу любов до України ти нам, Тарасе, заповів», присвячений 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка. 
    У фойє будинку культури працівники Голобської селищної бібліотеки організували книжкову виставку  "Я на сторожі коло їх поставлю слово".

   Книжкова виставка складалася із однієї  книги - славетного "Кобзаря" Т.Г.Шевченка, виданого в різні роки.  Більше 50  Кобзарів  було представлено, найстаріший з яких був виданий у 1947 році.  Більшу частину книг на виставку принесли наші читачі, вчителі-ветерани Голобської школи - В.І.Остапчук, А.О.Тетерук, Н.Б.Стеблівець, Л.Верєжнікова, С.Федорук, І.Троць, А.К.Кильницька.  "Кобзаря", виданого у 1960 році принесла в бібліотеку Надія Буханкович, а вихователька дитячого садочка Людмила Торгонська представила на виставці "Кобзаря", який зберігається в сім'ї з 1954 року.

 

     Особливу увагу привертав "Кобзар-фронтовик", виданий в роки війни і перевиданий до 65 річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників і  якого подарував нашим читачам заслужений працівник культури Портянко Володимир Костянтинович. Про це  ми вже писали в публікації "Кобзар" - фронтовик.

   

   Також  у фойє районного будинку культури була організована виставка робіт майстрів народного мистецтва Ковельщини. Були представлені роботи вишивальниць та художників району та селища.  Свої чудові сучасні рушники принесли на виставку голобські майстрині Г.Муха та Л.Бакун.  Об’єднував мистецькі твори Тарас Шевченко, образ якого і крилаті вислови були вишиті на полотні.