Будні районного гебіста (сповідь опера КГБ СРСР). Нариси/ Володимир Ушенко. - К.: Український пріоритет, 2013. - 208 с.
- Автор Володимир Ушенко в новелах розкриває сатанинську діяльність кагебешників. серед яких і він служив, "натхненний численними книгами-фільмами-оповіданнями про "холодну голову, гаряче серце і чисті руки". Мріяв долучитися до когорти славетних..." Так пише в новелі "Сатанинська організація". Вона займалася наглядом за всіма мешканцями. Тому існувала ще й мільйонна мережа сексотів - "секретних сотрудников", які доносили на своїх товаришів. близьких та навіть рідних. Хто не йшов на вербовку, "тоді ці громадяни йдуть або до в'язниці, або отримують такий квиток по життю, що краще було б до в'язниці", - пише автор. Йому, - зізнається, - "невимовно бридко і соромно за свою тодішню державну діяльність".
Книга ця - своєрідна сповідь колишнього слуги Сатани. Вона правдива, з неї випливають страшні картини нашої недавньої дійсності. Не хочеться навіть вірити в таку реальність. Для нас вона як кошмарний сон. До одержання самостійності України ми нічого цього не знали. Це було цілком секретно, під великою забороною. Тому, коли Володимир Ушенко написав цю книгу, дехто оцінює її як "бомбу". Бо нам стало відомо про всі злочини. Це був тотальний геноцид. Наведу приклад з книги лише про одне із сіл недалеко від Києва - Чедвин, Богуславського району. Так от - у вересні 1945 року з нього вислали понад 800 чоловік "на поселення у віддалені райони СРСР" як "бандопосібників" ОУН - УПА. Це майже вся молодь села. І не десь на заході , а в центрі України! А як переслідували тих, хто вертався з полону, майже за ворогів вважали.
Проливається світло на деяких горе-вождів. Батько автора книги, лейтенант армії, сказав синові: "Якби не Жуков, ми виграли б війну раніше, а якби не Сталін, то війни не було б взагалі"
А Володимир Путін, колишній кагебешник, і досі свої замашки проявляє. Про це ми нині пересвідчуємось. Не вдалось тоді підкорити Україну, то й не може примиритись ніяк. Але прикро, що багато росіян підтримує його. У своєму інтерв'ю він говорив про націю переможців і не згадав про націю переможених українців, через чию територію воюючі армії пройшли двічі. Не обмовився він і про наказ Сталіна "про випалену землю", про розстріляних НКВД в'язнів українських тюрем, про підірваний Хрещатик і Успенський собор у Києві, про висаджені в повітря українські заводи, шахти і Дніпрельстан, про знищення чекістами поранених червоноармійців військового госпіталю Одеського гарнізону, про залишене напризволяще стотисячного угрупування червоноармійців в оточеному Севастополі...
А ще можна добавити (з цієї книги взято), як вивозили кудись і розстрілювали тих, хто жив без сім'ї і був без рук і ніг після війни. А ще про сотні і тисячі тих хто був членами сімей, у яких хтось був учасником визвольної боротьби, вивезених в Сибір або розстріляних чи закатованих під час допитів.
Про це і багато інших вражаючих фактів дізнаєшся, читачу, із цієї книги. Зроби висновок , щоб ніколи таке не повторилось.
В.Остапчук
ветеран педагогічної праці
Немає коментарів:
Дописати коментар