Поезія - це завжди неповторність.

    

    Голобська селищна бібліотека поповнилася новою книгою талановитої поетеси, нашої землячки, яка тепер проживає у м. Червоноград Львівської області, збіркою поезій "Школа - мій дім і родина" 

     Людмила Антонівна  після закінчення Львівського університету багато літ також працювала вчителем. Роки шкільного навчання – це час молодості, пізнання себе і світу, осягання чогось невідомого, тому й лишилися в душі священним храмом.  В новій книзі є багато цікавого, потрібного в роботі із школярами, вихованцями дитячих садочків. І все ж червоною ниткою крізь усю збірочку проходить думка про школу й учителя.

   Радіє серце, коли читаєш світлі, сповнені оптимізму вірші: "Молитву за вчителів", "Молитва батьків за своїх дітей",  "Стоїте, дорогі, на порозі життя", "Абетку", цикл загадок та веселинок для малечі.

Багато є мудрих людей на Землі, 

Найперші, найближчі до нас – вчителі.

О, Боже, великий! Подай їм терпіння,

За них, невсипущих, ці наші моління.

Пошли їм за ласку здоров'я і славу,

Наснаги багато і долю ласкаву.

 Молитва батьків за своїх дітей.

  Великий Ісусе, дорогу вкажи

І дітям опору знайти поможи,

Була щоб дорога у завтра ясною,

Щоб навіть зима їм здавалась весною.

Щоб зорі Твої їм світили в путі,

Щоб мрії збувалися їхні в житті.

Щоб радість ніколи їх дім не минала, 

А праця наснагу і силу давала.

Здіймаємо руки високо, до Неба,

І просимо ласки, Всевишній, у Тебе.

Тобі ми ввіряєм натхнення своє.

Спасибі, о Боже, що ти у нас є!

    Ця залюблена у світ сонячна жінка вміє помічати кожну дрібничку, її поезія багата на яскраві епітети, метафори, порівняння, як-от:

Дощик хлюпав, посівав поля й дороги, 

Застудились у грибочків їхні босі ноги…

   Ось-ось, здається, ще й не почавшись, закінчиться літечко, і знову:

Кленове листя вересень зриває,

І у строю, як завжди, вчителі. 

  Талановита, добра, мрійлива, вона зичить усім:

Хай повсякчас і на усіх усюдах 

Не буде спохмурнілих вчителів,

Нехай для них і вдома, і у школі

Цвітуть усмішки і лунає спів.

   А найбільшим одкровенням авторки є слова напутні кожній молодій людині:

Світ крутий, як дні весни, мінливий. 

Будь уважний, ти його пізнай.

Так не просто буть у нім щасливим…

Все ж нові сторінки відкривай.

Йди вперед крізь крутизну завії,

Лиш убік з дороги не звертай. 

Не згуби зорю своєї мрії,

В рідний дім, синочку, повертай.

    Нині – знову війна і гіркі розчарування українців. Та авторка вірить молоді, із лав якої вийшли герої Майдану. 

Дерзайте, молоді, бо щастя саме до людей не приходить.

Його здобувати і вистраждать треба.

Буває капризним воно, колобродить…

А справді – то присуд Високого Неба.

   Книжка прекрасно ілюстрована світлинами, на яких поетеса – зі школярами та педагогами червоноградських шкіл, професійно-технічних училищ, працівниками бібліотек, куди її часто  запрошують.

   Красива, усміхнена, вона натхненно декламує свої вірші. Доброта і ніжність так і струменять з її очей. 

 Щоб так писати, треба дуже любити людей і світ, у якому живем.