Роздуми над книгою: С.Талан "Розколоте небо"

    Талан С. Розколоте небо : роман / Світлана Талан ; передм. О. Хвостової. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. — 352 с.

 Тема, яка бентежить українців більше ніж 80 років, втілилася у роман «Розколоте небо». У творі розповідається про родину Чорножукових, яка завжди вміла добре працювати. Але плоди цієї праці зібрала колективізація – усе нажите треба було віддати. Що далі, то дужче. За короткий час щедрі й добрі люди перетворилися на примари… Чому голодна смерть спустошила українське село, де були родючі землі та плодючі сади? Варя Чорножукова, мабуть, уже й не намагалася це осягнути. Потрібно було рятувати дітей. За всяку ціну рятувати дітей…

  Продовжуємо рубрику: "Роздуми над книгою".  Наша читачка Бережна  Валентина Володимирівна  поділилася своїми враженнями про прочитану книгу.

  - Читаючи  літературні  твори Світлани Талан неможливо бути байдужим до долі головних героїв. А прочитавши книгу "Розколоте небо" неможливо залишитись байдужою до історії тих часів і подій, які відбувалися в 30-х роках на Україні.

   Це саме те,  про що неможливо не читати і не можна забувати. Це те, про що кожен українець мусить знати і пам'ятати, бо це було страшне пекло на землі.

   З глибиною і чіткістю зображено деталі голоду 1932-1933 років у  романі С.Талан "Розколоте небо". Події відбуваються на Луганщині, яку цілеспрямовано знищували найстрашнішим способом: голодом. Без болю в серці неможливо читати про те, як в чавуні з окропом варилися дитячі пальчики. Про собаче гарчання виснаженої голодної жінки. Про опухлі і потріскані руки і ноги, з яких стікає сукровиця. Про підводи з трупами, які щоденно відвозили за село і дитину, яка намагалася напитися власної крові та й закоченіла, про батьковбивство... Про те, як  людей вивозили в Сибір, найжорстокішими  способоми викреслювали їх із життя. В сусідні російські села, де люди, хоча і бідно жили, але не голодували,  нікого не випускали. 

    Героїня роману Варя Чорножукова виросла в заможній сім'ї, у якій вміли та любили працювати, тому й господарство мали міцне. Але прийшли інші, чорні і лихі часи. Почалася колективізація і все, що люди заробили своїм потом, потрібно було віддати... Хіба хто ж знав, яка страшна біда чекає на ці щедрі землі? Годі було уявити, що голодна смерть спустошить усе навколо. Втративши чоловіка, родичів, Варя залишилася сама з маленькими дітьми. Хто допоможе бідній жінці вийти з тяжкого становища?

    Герої роману "Розколоте небо" не раз називали іродами тих, хто творить беззаконня, прикриваючись законами.

   Неможливо збагнути логіку дій активістів-комуністів і спробувати відшукати людяність в тих, хто займався винищенням свого власного народу.

  Цей кошмар можна пояснити тим, що на українській землі у 20-30 роках XX століття орудував диявол.

   В українському селі Підкопаєвка, що на Луганщині, було справжнє пекло, як і ми вже знаємо, що воно було на той час на  більшій частині України.

   Сама земля тут просякнута жахом, кров'ю і безліччю проклять.

   Щоб виправити усі ці жахи, які відбувалися, потрібно усім нам молитися. Нам усім, усій Україні, усім миром, щоб не повторилися більше ті жахливі часи.

 Молитися за розколоте небо, щоб воно стало єдиним над нашими головами!