Дорогами сивої давнини селища.

  Наше селище - рідна і чарівна сторона. Земля рясно вкрита лісами, заквітчана садами, закосичена житами. Край, у якому почалося наше життя. Тут споконвіку жили діди і прадіти. Це корінь родоводу, який сягає в глибину століть.

  Знати своє минуле - це знати мамину пісню, що вчила добра і ласки, пам'ятати батьківську хату.

  Чим далі ми йдемо вперед, чим далі віддаляємося від минулого, тим більше хочемо знати, що там - за сивим туманом давнини...

   В бібліотеці була проведена історико-краєзнавча година "Дорогами сивої давнини селища"  

   Голоби мають давню історію. У письмових джерелах селище вперше згадується у ХVІ ст. Воно належало до королівських володінь і знаходилось у віданні Луцького замку, в описі якого від 1545 року сказано, що на облаштування замкового мосту дерево возять з Мельницької волості.
    У різні історичні періоди "власниками" тодішнього села були Тихон Козинський, князь Андрій Сангушко-Кошерський, родина Фірлеть. У ХVІІІ ст. Голоби належали дворянам Єрузальським. Але власники приходили і – відходили, а чогось такого пам'ятного після себе вони не залишали і не сприяли розвитку села.

    Але уже в кінці ХVІІІ ст. Голоби стали вотчиною дворянської родини Вільгів. В центрі сучасного парку знаходився палац Вільгів, пам'ятник архітектури піднесення парадного палацового будівництва. Садибний будиночок поч. XX ст. побудований на фундаменті зруйнованого палацу, пізніше він перебудовувався. Цегляний, двоповерховий, у плані складної кофігурації. В'їздні ворота (друга половина XVIII ст.) є пам'яткою архітектури національного значення. Це був головний в'їзд у садибу (XVIII - XIX ст.), розташовану в центрі селища.

   На даний час будинок реставрований і там знаходиться УПЦ Київського патріархату св.Апостолів Петра і Павла.    

    В 1783 році Людвік Вільга, воєвода Черняховський, побудував церкву в ім'я Святого Георгія Побідоносця. яка діє і нині.  Будівля була вдало розміщена  в географічному та адміністративному центрі села, в тій частині, де сходяться всі три вулиці (на той час).

   Ішли роки, складались у століття. Змінювалися політичні режими, точилися жорстокі війни, руйнувались церкви.
    Але голобська церква вистояла. Ніколи не зачинялися й двері, не заростала стежина до Бога. Її торували наші предки. І у кожний період земного життя, яким би воно не було, церква завжди знаходилась поруч. Вона молилася, коли гриміли війни, страждала за воїнів, аби вони перемогли, омивалась слізьми від різних принижень, раділа і торжествувала за прихожан, за їх перемоги та досягнення.
    Як відомо, храм входить до Державного реєстру національного культурного надбання. Споруда його – перехідного типу від бароко до класицизму з традиційною дерев'яною дзвіницею у формі народної архітектури Волині. Біля церкви знаходиться дзвіниця.
    Серед унікальних пам'яток сакрального мистецтва, які належали церкві і дійшли до нашого часу, – храмова ікона "Святого Георгія" ХVІ ст., яка нині перебуває в музеї волинської ікони в Луцьку.
     Іще одна із визначних пам'яток архітектури в Голобах - Михайлівський костел.

    Початком будівництва костелу св. Архистратига Михайла в смт. Голоби Ковельського району є 1711 р. Зведений він був підляським підстолієм Юзефом Ярузельським. Костел був закладений на місці старого костелу, зруйнованого під час війни зі шведами у 1708 р. Датою закінчення будівництва вважається 1728 р.
    У 1783 р. у вежу костелу влучила блискавка. Споруда згоріла від удару блискавки, але була відбудована воєводою Черняховським  Людовіком Вільгою в 1793 р., а в 1802 р. костел освятив єпископ Луцький і Житомирський Каспер Цецішовський. Після багатьох перебудов костел набув рис стилю бароко, а всередині – стилю рококо, був розписаний фресками із зображеннями зі святого письма. Без суттєвих змін костел простояв до 1916 р., коли під час військових дій німецькими військами була знищена дзвіниця.
    Вже в 1929-1930 рр. стараннями ксьондза Францішка Чехмещинського і прихожан костел був відремонтований. До нього тоді було приписано 52 населених пункти і 2530 парафіян.
Костел цегляний, оштукатурений, зведений в формі хреста, фронтом повернутий на захід, з великим вівтарем на схід, з прямокутною ризницею і паламарнею з виділеним в об’ємі прямокутним притвором і дзвіницею над ним. Дзвіниця стояла над вхідними дверима, мала величну форму і складалася з двох поверхів. Була покрита бляхою, а зверху стояв залізний хрест.
   Костел  занесений до Державного реєстру національного культурного надбання (як пам’ятка містобудування та архітектури національного значення) наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України.
     При поселенні в Голобах першими вулицями були Котляревського та Шевченка, їх назви збереглись і до нині. Але колись по вулиці Шевченка був тракт на Ковель(через с.Погиньки). На шляху ставили кам'яні стовпи. На двох із них знаходилися хрести, а на чотирьох - фігури святих. На фігурі, що стоїть навпроти парку стоїть і нині фігура Богоматері, а з двох боків від неї - фігури святих  Антонія Падуанського і Яна Непомука. Пам'ятка датована 1711 р. Це пам'ятки періоду насадження католицизму на Волині.

   Історико-краєзнавча година була проведена для старшокласників. Тим, хто вступає в життя, знання історії свого рідного краю  допомагає засвоїти загальнолюдські і національні цінності, зрозуміти оточуючу дійсність, здобути упевненість у завтрашньому дні.

Любімо отчий край, бо ця любов свята.

Плекаймо рідний край і рідні осокори...

Використана література:
  Історія міст і сіл Української РСР: Волинська область. - К.: Головна редакція Української Радянської енциклопедії,  1970.-746 с.
   Пасюк І.М., Марчук В.П. Голоби: історико-краєзнавчий нарис. Луцьк, Надстир'я, 2007. 133с.
   Ржегак Л. Пісня вітрів.-Видавництво Тараса Сороки: Львів, 2011.-138 с.
   Теодорович М.І. Історія Волинської губернії
   Папки : "Голоби на сторінках газет і журналів"