Села Ковельщини почали визволятись 22 лютого, а 16 березня були визволені наші Голоби. Подвиг переможців непідвладний часові. Пам'ять про це несуть крізь роки нові покоління, схиляючись у шані перед своїми живими і полеглими батьками, дідами і прадідами - солдатами Другої Світової війни.
З вітальним словом до ветеранів звернувся селищний голова С.В.Гарбарук.
Селище звільнилося 16 березня, а вже на другий день польовий військомат покликав на фронт 290 наших земляків. з них 148 навічно залишились в бронзі та граніті по всіх фронтових дорогах.
Над ними вічна слава у зеніті
І вічна пам'ять по усій землі!
До слова була запрошена голова ветеранської організації селища М.Ф.Янко.
Мільйони людей забрала війна. Це важко усвідомити. Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.
За Батьківщину у боях вмирали
Однаково- дорослі і малі,
За довгі роки ще не розшукали
Усіх могил солдатських на землі.
Галина Іванівна Халепа прочитала вірш "З війни не приходить незнаний мій тато"
Сивочолих ветеранів прийшли привітати учні зі школи.
Був запрошений до слова о. Ніфонт .
Війна далека, але пам'ять з нами,
Хоч ветеранів мало вже між нас,
То ж дай нам Бог йти мирними шляхами,
У мирі й щасті жити в добрий час.
До Обеліска Слави були покладені квіти.
Директор будинку культури Григорій Васильович Тарасовський запросив присутніх на перегляд фільму "Історія без купюр. Позивний "Моряк", про нашого земляка, родом із села Радошин, Олександра Сидорчука, розвідника, який загинув у роки війни в Миколаєві.
Немає коментарів:
Дописати коментар