І знову у нас в гостях наша читачка Валентина Володимирівна Бережна.
Написала вона про книжку, яка їй дуже сподобалась: "Дерево, що росте в
мені" Жанни Куяви.
Жанна Куява - член Національної спілки журналістів, літературний критик і письменниця. Дебютувала в літературі в 2012 році. І перша спроба відразу виявилася вдалою. Під час конкурсу «Коронація слова» її роман отримав спеціальну нагороду «За ексклюзивне жіноче твір». А в 2013 році її роман «Із медом полин», наповнений справжнім
реалізмом і невичерпної народною мудрістю, потрапив до п'ятірки
фіналістів конкурсу. Народилася 25 січня 1980 в селі Датинь Ратнівського району Волинської області. Через п'ять років з сім'єю переїхала в село Смоляри. Там закінчила дев'ятирічну школу, потім - десятий клас Датинської ЗОШ Ратнівського району. У 1995-1999 рр. вчилася у Володимиро-Волинському педагогічному училищі (нині - коледж) імені А. Ю. Кримського. Чотири роки, з 1999-го по 2003-й, працювала вчителем Любохинівської школи. За цей час отримала вищу освіту на педагогічному факультеті Волинського національного університету ім. Л. Українки.
Кожна людина має душевний стрижень, який є основою її особистості. Таке
собі живе дерево, що росте десь у глибині. Це дерево можна виростити й
дочекатися плодів... а можна й убити. Чеслава не відразу зрозуміла, що
жити, зраджуючи себе, вона не здатна. Мабуть, для того їй треба було
знести втрату коханого, зраду та болісну образу... Але, так чи інакше,
щастя чекає на кожного з нас. Треба тільки набратися терпіння.
-Я люблю читати твори, написані нашими земляками. Письменниця Жанна Куява теж із нашого краю і пише про правдиві життєві істини, про людські взаємини, про любов до життя і про всі негаразди, які трапляється на нашому життєвому шляху.
Спочатку я прочитала книгу Ж.Куяви "Нічниця", мені вона дуже сподобалась. Пізніше взяла в бібліотеці книгу "Дерево, що росте в мені". І ось саме про цей твір мені хотілося б поділитися з користувачами.
У романі описується рідне і знайоме нам наше Полісся, своєрідні стосунки між людьми, яким іноді так хочеться щось підказати, чимось допомогти. Читаючи роман, переживаєш за своїх героїв, замислюєшся над їхніми долями. Адже у кожного із нас у житті відбувалось щось подібне.
Коли людина приходить у цей світ, то хоче бути у ньому здоровою, щасливою, любимою, багатою т.д., але з часом усвідомлює, що всього цього треба добитися самій. і щоб усього цього досягти треба пройти тяжкі втрати, болісні переживання, розчарування, бо нічого не буває марним. До кожного з нас приходить очікуване щастя і любов, треба тільки зуміти дочекатися його. то ж щасливою може бути кожна людина.
У романі "Дерево, що росте в мені" йдеться про долю двох жінок- Чеслави та її матері. До речі, ці сумні історії дуже поширенні серед нас. Адже так повелося у нас, жінок, що ми вибираємо не розумом, а серцем. А наше серце не завжди вміло відчуває, де добро, а де зло, де справжнє почуття, а де тільки гра. Але ж від цього залежить усе наше подальше життя.
Чеслава дуже розчарована, вона у великому розпачі від нерозділеної любові і хоче покінчити з життям. Немає більше сил так жити і терпіти цей біль.
Поряд з нею знаходиться добрий і співчутливий до чужої біди Сава. Він дізнається про її горе і хоче врятувати дівчину. Йому це вдається і він тішиться тим, що спас її від смерті.
Чеслава пройшла через тяжкі втрати і болісні розчарування. І так хочеться їй поспівчувати і підказати, щоб не повторилися знову ті нещастя. Але вона така, як є, і на зміну одним нещастям приходять інші. І знову вона уже вдруге починає шукати чогось кращого і прямує до нього, немов би як по своїй вишиванці, яку колись сама вишила.
Чеся дізналася, що значили на дереві листочки і бруньки, а також квіти на її вишиванці. Народження життя відображалося в пуп'янках, розвиток життя - його символізували квіти, безперервність життя передавало листя. Плоди на "дереві життя" символізують людські діяння. Ріст дерева життя не зупинити ні на вишивці, ні в реальності.
Роман "Дерево, що росте в мені" - про дерево, що є у кожного із нас. Воно міцними своїми коріннями кріпить нас до землі, у важку хвилину не дає зламатися і впасти, воно напуває нас всіма тими соками, які нам необхідні, для того, щоб жити і бути щасливими.
Я впевнена,. що кожен подумає про своє життя і пригадає, що в його житті було щось подібне і, невпевнений в собі, прочитавши книгу, вдихне повітря на повні груди і скаже: "В мені теж є дерево життя - моє дерево"
Тримайтеся міцніше своїм корінням за життя і у всіх все буде добре!
Спочатку я прочитала книгу Ж.Куяви "Нічниця", мені вона дуже сподобалась. Пізніше взяла в бібліотеці книгу "Дерево, що росте в мені". І ось саме про цей твір мені хотілося б поділитися з користувачами.
У романі описується рідне і знайоме нам наше Полісся, своєрідні стосунки між людьми, яким іноді так хочеться щось підказати, чимось допомогти. Читаючи роман, переживаєш за своїх героїв, замислюєшся над їхніми долями. Адже у кожного із нас у житті відбувалось щось подібне.
Коли людина приходить у цей світ, то хоче бути у ньому здоровою, щасливою, любимою, багатою т.д., але з часом усвідомлює, що всього цього треба добитися самій. і щоб усього цього досягти треба пройти тяжкі втрати, болісні переживання, розчарування, бо нічого не буває марним. До кожного з нас приходить очікуване щастя і любов, треба тільки зуміти дочекатися його. то ж щасливою може бути кожна людина.
У романі "Дерево, що росте в мені" йдеться про долю двох жінок- Чеслави та її матері. До речі, ці сумні історії дуже поширенні серед нас. Адже так повелося у нас, жінок, що ми вибираємо не розумом, а серцем. А наше серце не завжди вміло відчуває, де добро, а де зло, де справжнє почуття, а де тільки гра. Але ж від цього залежить усе наше подальше життя.
Чеслава дуже розчарована, вона у великому розпачі від нерозділеної любові і хоче покінчити з життям. Немає більше сил так жити і терпіти цей біль.
Поряд з нею знаходиться добрий і співчутливий до чужої біди Сава. Він дізнається про її горе і хоче врятувати дівчину. Йому це вдається і він тішиться тим, що спас її від смерті.
Чеслава пройшла через тяжкі втрати і болісні розчарування. І так хочеться їй поспівчувати і підказати, щоб не повторилися знову ті нещастя. Але вона така, як є, і на зміну одним нещастям приходять інші. І знову вона уже вдруге починає шукати чогось кращого і прямує до нього, немов би як по своїй вишиванці, яку колись сама вишила.
Чеся дізналася, що значили на дереві листочки і бруньки, а також квіти на її вишиванці. Народження життя відображалося в пуп'янках, розвиток життя - його символізували квіти, безперервність життя передавало листя. Плоди на "дереві життя" символізують людські діяння. Ріст дерева життя не зупинити ні на вишивці, ні в реальності.
Роман "Дерево, що росте в мені" - про дерево, що є у кожного із нас. Воно міцними своїми коріннями кріпить нас до землі, у важку хвилину не дає зламатися і впасти, воно напуває нас всіма тими соками, які нам необхідні, для того, щоб жити і бути щасливими.
Я впевнена,. що кожен подумає про своє життя і пригадає, що в його житті було щось подібне і, невпевнений в собі, прочитавши книгу, вдихне повітря на повні груди і скаже: "В мені теж є дерево життя - моє дерево"
Тримайтеся міцніше своїм корінням за життя і у всіх все буде добре!
Немає коментарів:
Дописати коментар