четвер, 15 жовтня 2015 р.

Роздуми над книгою: Марко Рудневич "Я з Небесної Сотні"

      Рудневич Марко Я з Небесної Сотні/ Марко Рудневич.- К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2014
      Це розповідь дев’ятнадцятирічного   юнака  про своє життя. Розповідь відверта, детальна, і, на перший погляд, здається, що вона перевантажена цими подробицями. Але так тільки здається. По мірі розвитку сюжет захоплює, затягує читача в свою орбіту і більше не відпускає до самого кінця. Подробиці створюють необхідний ореол достовірності, вони точні, правдиві і зовсім не схожі на самокопання автора.
У повісті описуються останні сім днів життя головного героя. Умовно твір можна поділити на дві частини: "до Майдану" та "на Майдані".
     Продовжує рубрику "Роздуми над книгою" Лідія Володимирівна Гарлінська, чудова наша читачка, вчитель-методист, ветеран педагогічної праці.
    -Письменник Марко Рудневич мені досі був невідомий і книжку з такою назвою взяла в руки із здивуванням і навіть із зневірою. Як і хто може сказати: "- Я з Небесної сотні?" Як можна зрівнятися з героями Майдану?.
     Та сумніви розвіяли уже перші сторінки повісті. Твір глибоко передає психологічний стан героя, його емоції, почуття, переживання і роздуми.  І Макс, хлопець із Сміли,  студент, єдиний син у батьків, вирішує не відсиджуватися вдома, не сподіватися, що інші підуть і будуть боротися, поповнює ряди тих, які на Майдані. Вони хочуть змін, хочуть жити у вільній європейській країні, де не крадуть 80 відсотків бюджету, де можна за чесну заробітну плату купити квартиру і т.д.  Тому просто так з Майдану ніхто не піде. Або їх винесуть, або вони підуть з перемогою.
      Лейтмотивом проходить думка про незрадливу любов до України. "Ми її, нашу землю,  не віддамо нікому". Є багато виховних моментів, висновків, як от: " ми повинні поважати батьків, без цього ніяк",  "не можна прожити життя без помилок", " зрада - це найстрашніше" і т.д.
      Багата мова твору (епітети, порівняння): " тану, наче морозиво на батареї,  "діти ... повисли на мені, як ті мавпи на пальмі , нема в них цієї сотні обгорток, в які так люблять загортати  себе дорослі", " поки вони маленькі, вони такі, як є".
      Але  зачасто  автор вживає таку лексику, яка збіднює мову: дебіли, придурки, дурні. Письменник хоче показати, що герої твору наелектризовані до краю, знервовані, то і мова різка. Та інколи зовсім не підходить грубити, як от : "люди вийшли на Майдан сказати своє слово і ніхто не закрив їм пельку"
    Сльозами закінчила читати епілог: "Пробач. що покинув тебе і віддав перевагу іншій...І я обрав її, цю вічно юну красуню з таким щемким іменем Україна. Ця Небесна Сотня обрала Україну.

1 коментар:

  1. Закінчила читати книгу М.Рудневича "Я з Небесної Сотні" і хочу обов'язково зробити презентацію для своїх користувачів. Книга залишила глибоке враження, я побачила Майдан із іншої сторони.

    ВідповістиВидалити