четвер, 29 грудня 2011 р.

З Новим роком! З Різдвом Христовим!

блестящая новогодняя елка
Рік Новий - казковий час!
Хай здивує щастям Вас
Рік добра і рік кохання.
Тож приймайте привітання:
Будьте добрі та здорові,
Побажаємо любові,
Світла й радощів багато,
Щоб життя було, як свято!
Хай Новий рік з добром до Вас прийде,
Здоров’я, сміх і радість принесе,
Різдво з колядою хай завітає,
Щастям безмежним Вас благословляє!

красивые бесплатные блестящие надписи для дневника

середа, 28 грудня 2011 р.

Новорічно-різдвяні свята завітали до бібліотеки!

    Бібліоялинка "Поетичне слово Голоб" на абонементі.
Красуня-ялинка поселилась в комп'ютерній кімнаті.
  
Вся в сніжинках завітала до дітей ялинка.
Ялинка вогниками грає,
З Новим роком всіх вітає.




     Ще одна бібліоялинка прибула до відділу читання і дозвілля дітей - "Прикрась ялинку своїми руками"( тут зібрані саморобки, виготовлені дітьми із журналів "Яблунька", "Пізнайко", "Ангелятко", "Ангеляткова наука"  і  "Малятко" на засіданні гуртка "Світлячок")

Зайчики, ведмедики, човник, паровоз.
У самій середині - Сивий Дід Мороз.
(Н.Забіла.)

 



вівторок, 20 грудня 2011 р.

Святий Отче, Миколай, до нас в гості завітай!



      19 грудня в бібліотеці було  проведено годину спілкування"Святий Отче, Миколай, до нас в гості завітай".  Бібліотекарі розповіли дітям про святого Миколая -Чудотворця,   про історію виникнення свята в Україні, про те, як святий Миколай став покровителем дітей.
      По Інтернету діти прослухали пісні про Миколая, познайомились, як в інших країнах святкують цей день.





пʼятниця, 9 грудня 2011 р.

Творчість наших земляків: Володимир Ганулич.

    Cело Погиньки розкинулось серед лісу пообіч траси Ковель-Луцьк. Тут живуть працьовиті мирні, добрі, спокійні люди. З діда-прадіда тут сіяли хліб, ростили дітей.
    Ця сторона - хвилюючий спогад дитинства для уже немолодого Володимира Ганулича. Все тут знайоме. рідне, хвилююче. Це земля його батьків. Та й, власне, його земля. Тут пройшло його дитинство, незабутня юність. Це він садив цей ліс, колись давно, рівняючи рядочки сосенок, берізок.А нині... Незчувся - пролетіли роки. Шумить густий ліс.
    І отой шум беріз і вічно зелених сосен і до болю рідна материнська пісня і тихе плесо і садочки, які так мило обнімають хати погиньчан і саме їх життя стане темою написання "Хуторянки". Це була перша книга нашого земляка, члена спілки письменників України В.Ганулича. Ще в далекому 1999 році, з дарчим підписом,  подарував книгу бібліотеці сам автор.



   Книга з роками зачитана. Наша читачка , Валентина Іванівна Остапчук , ділиться своїми враженнями про прочитану книгу:

    "У повісті "Хуторянка" захоплює епізод, коли один з героїв Максим грав на скрипці останню свою лебедину музику, вкладаючи в неї всю свою душу і вміння, та так, що в іншого героя, малого Андрійка "від голих п'ят до коріння волосся" пройняла ця гра. Так повина сприймати будь-який вид мистецтва людина - звідси висновок. Щоб хотілось читати, бачити, слухати. А не так, як в деяких сучасних книжках наша калинова мова засмічена вульгаризмом.
   В оповіданні "Чоррі" письменник виступає на захист пташок, цього будуть вчитися і читачі. А ще тут один з героїв через поганий вчинок одержує прізвисько Капловух, бо йому нам'яли добре  вуха за те і він зарікся: боронь, Боже, нищити заради забави діло рук людських.
    Герой іншого твору - Дарій - міський житель. Він іде вулицями і милується своєю роботою. Бо він творець, будівельник. В кожному будинку є частка його душі, яку він вклав в улюблену справу. Отже, лишив великий слід на землі на противагу тим новоспеченим панам, які нечесним шляхом "прихватизували" важливі об'єкти, ще й хизуються тим. Дарій кидає своєрідний виклик їм.
    Книга навіває на роздуми читача: для чого він живе і що залишить після себе."
    Книга поезій "Полотно" вийшла у 2005 році. Сплав любові і смутку, споглядання і одкровення для нинішнього, вболівання за долю майбутнього і роздумів про минувщину. Теплотою і ніжністю дихає поезія Володимира Ганулича в новій збірці.

     А цьому році вийшла з друку нова книга автора -  "Білий Камінчик Щастя".  Роман-казка написана у захоплюючому пригодницькому стилі. Тут змальовується гармонія живого світу природи, що проявляється в одвічній боротьбі добра і зла.
    Інша наша читачка, Лідія Володимирівна Гарлінська, колишня вчителька, яка у свій час навчала юного Володимира у Голобській школі,  ділиться роздумами про прочитану роман-казку:
   "Автор говорить про вічне призначення всього живого й сущого на Землі, про стремління до продовження свого роду і глибоку повагу до творчої праці. Зцілюються рани, допоки є мета. 
   Яке то щастя - жити у мирі і злагоді з усіма своїми ближніми. Журиться птиця, що "рідні діти недорослі в світах заблудились, а потім загубились( коли настане для батьків сива осінь).
    У казковій формі - спортивні забави: чому назвали футбол, волейбол, гандбол, теніс.
    Скрізь виділеним жирним  шрифтом - мораль оповідання : ходити в гості завжди приємно - але тільки до собі рівних. Щастя - химерна штука, особливо коли його шукають у чужих широтах.   Заставляє задуматись вислів : "бо залишити після себе Пісню дається не кожному"
     Автор вірить, що настане Дім величний - Добра і Щастя Дім. Цього бажаємо і автору. Ще творити  й творити і частіше зустрічатися із земляками"

понеділок, 28 листопада 2011 р.

Не вщухає біль у душах українців.

      В суботу, о 15-й годині в бібліотеці зібрались наші читачі, щоб вшанувати пам'ять жертв голодомору. Розпочала вечір завідуюча бібліотекою В.В.Січкар, яка надала слово В.І.Остапчук (Валентина Іванівна родом із Черкащини, пережила голод 1947 року). Цікаво і змістовно розповіла вона про ті трагічні роки.
       Україна в 1932-1933 роках пережила Голодний Мор, який забрав життя мільйони українців. Жорстокість Голодомору полягає передусім у тому, що голод не був наслідком стихійного лиха, посухи або неврожаю, він став результатом навмисної політики більшовицького режиму. Шляхом насильницького вилучення продовольства, блокади сіл і цілих районів, заборони виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільськогосподарської торгівлі, репресій супроти незгодних тоталітарна система створила для українців умови, які були несумісні з життям. Така політика більшовицького режиму - злочин проти людяності, який відповідає Конвенції ООН про геноцид.
       На родючих землях вимирали цілі села й хутори, доведені до божевілля люди доходили до крайностей, живі не встигали ховати мертвих, і їм на поміч приходили військові підрозділи.
       Вісім місяців - від Покрови 1932 до Трійці 1933 року перетворили Україну на неозорий цвинтар. В Україні тоді від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 - щогодини, майже 25 тисяч - щодня.
       Священник місцевого храму, отець Андрій, відслужив панахиду по жертвам Голодомору.

      Поділились своми думками про голод 1932-1933 років голова Голобської селищної ради С.В.Гарбарук та наша читачка, вчитель-пенсіонер Л.В.Гарлінська.

         Директор районного будинку культури Григорій Тарасовський за допомогою проектора продемонстрував фільм про ті важкі, голодні роки.

      Оглянули присутні і книжкову виставку " Голодні роки - 1932-1933" 


                                    

четвер, 24 листопада 2011 р.

Запрошення.

       26 листопада, о 15-й годині, в читальному залі Голобської селищної бібліотеки відбудеться година скорботи "Не вщухає біль у душах українців". Запрошуємо до бібліотеки наших читачів, жителів селища, щоб разом запалити свічку пам'яті.

Зоря таланту Галини Орлівни.

     20 січня 1931 року з будинку "Слово", що на вулиці Червоних письменників, забрали Галину Іванівну Мневську-Поліщук (Орлівну).
     Після нетривалого і неправедного "слідства" було встановлено її вину - "націоналістичний ухил".
     Слідчі не особливо утруднювали себе аргументацією, доказами і нашвидку, сяк-так зліплена справа завершилась вироком - п'ять років заслання. Його здійснено було у липні того ж року. Так Галина Орлівна опинилась у Казахстані.
      У далеких "степах Зауралля", ще за часів царизму, зносив покару і її кумир - Тарас Григорович Шевченко.( До речі, літературний псевдонім - Орлівна - бере свої витоки у творчості  генія України та народному епосі)
       Часи змінились. А це не могло приснитись навіть у найфантастичнішому сні: українські письменники знову на засланні. І висилають їх не "по высочайшему повелению", а стали вони, цвіт української нації, раптом - "вороги народу".
       Але  забудьмо на хвилину про ті жахливі часи і перенесемось у безжурне дитинство, безжурну юність Галини Мневської.
        Народилась вона на чарівній Полтавщині в с.Каланденці, що побіля Лубен. Дитинство минуло в сім'ї сільської інтелігенції. Мати - народна вчителька, батько  - службовець. Змалку дівчина кохалась у народній пісні, батьки прищепили їй любов до літератури. Початкову освіту здобувала вдома, а далі життєві стежки пролягли до Москви. Спогад юних літ: восени 1910 року в п'ятнадцятирічному віці їздила до Ясної Поляни на похорон Л.М.Толстого. З його могили привезла грудочку землі і зів'ялу хризонтему.
        Пройдуть роки і в 1952 році Галина Іванівна напише свою автобіографію:

     Перша світова війна. Вчитися у Москві стає дедалі важче, і в 1917 році Галина повертається на Україну. Продовжує вчитися в Києві на Вищих курсах.
     Галина Орлівна - надзвичайно різностороння і дуже обдарована людина. Рано прокидається в ній акторський хист. Поступово театр займає усе вільне місце в її житті. Бурхливі роки громадянської війни, сповнене напруг і тривог життя. Усе це згодом знайде відбиток у її творчості. Перші навички датовані цими роками і місце їх написання - Київ.
      Ішли роки. Робота у Вінницькому театрі, потім цілих п'ять років - Галичина. Виступає з мандрівними артистами. Як у калейдоскопі миготять провінційні містечка: Тернопіль, Броди, Бережани, Перемишль, Чортків, Теребовля. І як тиха пристань чудовий і неперевершений Львів. Чари древнього міста полонили її романтичну натуру.Тут виходять одна за одною її перші збірки.
       Критики, зокрема Богдан Лепкий, схвально зустріли появу нової сили в українському письменництві. Літературне життя насичене, особливо в Харкові, куди вона уже з чоловіком і донькою переїхали жити. Спільна праця з П.Г.Тичиною, В.М.Сосюрою, П.Панчем, і (на жаль призабуті тепер імена) Варварою  Чередниченко, Володимиром  Юрезанським дало свої результати. В 1930 році виходить ряд творів, повістей. Письменниця реалістично змальовує непрості процеси, які відбуваються на селі. Це, звичайно, не всім подобається. Чим воно закінчилося - ми знаємо. Заслання в Актюбинськ. Саме тут вона познайомилась з Яковом Захаровичем Возним, котрий став її чоловіком, а доньці - батьком.
      Пізніше, після звільнення, працює в Мартунській школі. Коли життя, здавалось, налагодилось - Галина Іванівна захворіла. Саме тоді приїзжає на батьківщину чоловіка і впритул знайомиться з чудовим Лесиним краєм. Зачарувала її наша волинська краса. Чуйний, добрий чоловік робив все, щоб покращити здоров'я. Операції в Ленінграді, лікування в Москві. Але все марно. Сім'я приїзжає в Голоби. Лікується в місцевій лікарні. Але 21 березня 1955 року  перестало битися серце прекрасної людини, вчителя, актриси, письменниці Г.Мневської(Орлівни) Возної. Її прохання виконав Яків Захарович. Поховав на Голобському кладовищі і посадив калину, так хотіла покійна.
       В селищі довго проживала племінниця Якова Захаровича, родина, які добре знали Галину Орлівну і завжди цікаво, охоче розповідали про неї. "Тоді ж не можна було говорити , що дружина дядька письменниця",- пояснювала Ганна Наумівна.
        Цвіте калина, ронить свій цвіт на розкриту книгу, яка вибита на металевому обеліску.
        З життєвим і творчим шляхом познайомили працівники бібліотеки учасників зустрічі, а також положили квіти пам'яті на могилу.   



неділя, 20 листопада 2011 р.

Вітаємо з Днем працівників сільського господарства!

     В районному будинку культури пройшли урочистості з нагоди Дня працівників сільського господарства.
    Присутні оглянули виставку майстрів народної творчості, зокрема художні вишивки майстринь із смт.Голоб - Троць Людмили Прокопівни, Кочубей Людмили, а також чудові картини вишивальниці із с. Великий Порськ Дивогриць Олени.
     Із задоволенням учасники заходу оглянули і експозиції агрофірм та  переробних підприємств району.



     Після урочистої частини відбувся  концерт аматорських колективів та окремих виконавців району.


середа, 16 листопада 2011 р.

Увага! Конкурс!

      Шановні користувачі Голобської селищної бібліотеки, учні 7-11 класів!
     Пропонуємо взяти участь у нових літературних конкурсах:

      " Ми - підлітки. Краще оповідання - 2011" 

  Учасники повинні виконати такі завдання:
      - написати творчу автобіографію;
      -написати власний літературний твір-оповідання або кілька оповідань на тему життя сучасних підлітків в Україні;
      -готові матеріали переслати на конкурс в електронному вигляді  на адресу MH-konkurs@ukr.net

      " Кращий переклад  2011"

   Учасники цього конкурсу повинні виконати такі завдання:
       -написати творчу автобіографію;
       -виконати переклад українською мовою одного із запропонованих текстів зарубіжних літературних творів англійською, французькою або німецькою мовами, які представлені організаторами в оригіналі;
       -готові матеріали переслати на конкурс в електронному вигляді на адресу    MH-konkurs@ukr.net

    Конкурси  проводяться з 15 жовтня 2011 року по 15 лютого 2012 року.

      Детально  про  умови  конкурсу  можна  дізнатися  на  сайті    Національної  бібліотеки  України  для  дітей  за  адресою: http://www.chl.kiev.ua 

середа, 9 листопада 2011 р.

День української мови та писемності.

                      Одна вона у нас така -
                     Уся співуча і дзвінка,
                     Уся плакуча і гримуча
                     Хоч без тернового вінка.
                                     Т.Г.Шевченко.
                   День української писемності та мови було встановлено в нашій країні 9 листопада 1997 року. Цього ж дня православна церква вшановує пам'ять святого преподобного Нестора-літописця.
        Преподобний Нестор-літописець - киянин, у сімнадцять років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців. Книжкова справа стала змістом його життя. Найвизначнішою працею Нестора-літописця є "Повість временних літ" - літописне зведення, складене у Києві на початку 12 століття, яка була і залишається найвидатнішою пам'яткою слов'янської культури.
    Інтенсивне формування нової української мови дослідники відносять до другої половини 18-20 століть. Зачинателем сучасної української літературної мови вважається І.П.Котляревський, а основоположником - Т.Г.Шевченко.
    Ще Франсуа Вольтер писав, що чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя. Щоб правильно розмовляти і писати, треба прагнути до удосконалення своїх знань, набутих раніше, а найголовніше - любити українську мову, яка є нетлінним скарбом століть, скарбом, що передається від покоління до покоління, об'єднує минуле і прийдешнє. Мова - живий організм, вона розвивається за своїми законами, а тому треба берегти цей нетлінний скарб, як писав відомий наш поет М.Рильський:
     Як парость виноградної лози,
     Плекайте мову.
     Пильно й ненастанно
     Політь бур'ян.
     Чистіша від сльози
     Вона хай буде.
     Вірно і слухняно
     Нехай вона щоразу служить вам,
     Хоч і живе своїм життям.
   У бібліотеці до свята було проведено ряд заходів :  літературну годину "Мова -це  стежка в майбутнє і пам'ять в минуле".


Оформлено  тематичні полички - у відділі читання і дозвілля дітей - "Без мови рідної, юначе, народу нашого нема"


 А в читальному залі бібліотеки - "Із слова починається людина, із мови починається мій рід".
   


    За допомогою Інтернету провели вікторину "Мова моя українська, батьківська, материнська".