неділя, 24 листопада 2013 р.

Людської пам'яті мости.

 

Горить свіча, і випікає серце її вогонь,
І серце скапує сльозами в пригорщу долонь...
Нема від серця сліду   - тільки світло - 
Яскраве й тепле, наче подих свічки...
Горить свіча...А може то Душа?
 Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха, ніж голод 30-х років, історія України не знає. Його причини досі остаточно не з'ясовані. Одні вважають, що голод був спланований Сталіним та його спільниками заздалегідь, щоб винищити українське селянство, в якому вбачали оплот націоналізму та приватновласницької психології. Інші доводять, що це був наслідок безтямної політики добування коштів на індустріалізацію, коли доля селян просто не бралася до уваги. Очевидно одне - голод в Україні виник не внаслідок стихійного лиха, а був організований штучно.
В бібліотеці зібрались представники місцевої влади, жителі селища на Годину Скорботи, щоб вшанувати пам'ять жертв голодомору та запалити Свічу Пам'яті.
    Своїми спогадами про страшні далекі роки поділились учасники заходу - Галина Халепа, Ганна Чирук, Валентина Остапчук. Галина Іванівна Халепа прочитала власноруч написаний вірш про пережите горе.
 Чорна хмара Вкраїну накрила,
То 33-й засмучений рік.
Що люди мали  - влада забрала,
Щоб люд вижить не зміг....
То ж  хай свіча горить на підвіконні,
І хліб святий на стіл ви покладіть.
І помолімось ми за них сьогодні,
За тих, хто повмирав в тяжкий 33-й рік!
    Виступив перед присутніми селищний голова С.В.Гарбарук.
    Отець Андрій відслужив панахиду по померлим у страшні голодні роки.
   За допомогою комп'ютера  учасники заходу переглянули  фільм про Голодомор 1932-1933 років.
   Була оформлена книжкова викладка літератури "Голодні роки 1932-1933 роки"
  Бібліотекар зробила перегляд літератури "Людської пам'яті мости"