Роздуми над книгою: К.Маккалоу "Ті, що співають у терні"

   Продовжує рубрику "Роздуми над книгою" учениця 10 класу Настя Кудацька. Розумна, допитлива дівчинка дуже любить читати книги і є гарною читачкою бібліотеки  вже багато років. Написала вона про свою улюблену книгу " Ті, що співають у терні "К.Маккалоу.

     -У житті юнок  настає такий момент, коли вони починають  цікавляться темою кохання. І перше знайомство з цим світлим почуттям  відбувається завдяки книгам. Моєю "Книгою Кохання" став роман  Колін  Маккалоу  "Ті,що співають в терні.
   Познайомилась  я з цією книгою не так вже і давно. Поштовхом на прочитання роману  стала моя мама.  Виявилось, що це її улюблена книга юності. Та,  на мою думку, ця книга зацікавить читача любого віку і статі.
    Роман сучасної американської письменниці, уродженки Австралії, Колін Маккалоу «Співаючі в терні» - це романтична історія про три покоління родини австралійських емігрантів, про людей, які шукають своє щастя.  Авторка оспівує почуття сильні і глибокі, любов до рідної землі.  Книга ця рясніє правдивими і барвистими деталями австралійського побуту, картинами природи.
    Події беруть початок у далекому 20-му році минулого століття і захоплюють п'ять десятків років. Юна дівчина на ім'я Мері Карсон, багата спадкоємиця величезного ранчо, безмовно закохана в молодого і симпатичного місцевого священика Ральфа де Брікассара, який незабаром стає духовним батьком для її сім'ї і підтримує їх у всіх життєвих негараздах протягом усього їхнього життя.
    З Нової Зеландії до своєї багатої тітоньки Мері переїжджає зі своєю сім'єю її маленька племінниця Меггі Клірі. Побачивши красеня священика дівчинка закохується в нього. Вона подорослішає, але любов до Ральфа так і буде жити в її серці. Також прив'язаність і турбота про маленьку Меггі переростає в шалене кохання до дорослої Меггі. Ральф Брікассар  розуміє, що це заборонене кохання, та справжнє кохання не знає ніяких заборон, але чи веде тернистий шлях до щастя?
   "Є така легенда - про птаха, що співає лише один раз за все своє життя, але зате прекрасніше за всіх на світі. Одного разу вона покидає своє гніздо і летить шукати кущ терну і не заспокоїться, поки не знайде. Серед колючих гілок заспівує вона пісню і кидається грудьми на найдовший, найгостріший шип. І, підносячись над невимовною мукою, так співає, вмираючи, що цій радісній  пісні позаздрили б жайворонок і соловей. Єдина, незрівнянна пісня, і дістається вона ціною життя. Але весь світ завмирає, прислухаючись, і сам бог посміхається в небесах. Бо все краще купується лише ціною великого страждання. Принаймні так каже легенда."