Оголошення!

Захист дитинства у цілому світі-

Це місія честі, любові й добра.

Заради майбутнього треба нам жити-

Прекрасне і вічне нехай не вмира.

   Шановні діти, користувачі Голобської селищної бібліотеки,  1-го червня на  15-ту годину запрошуємо  Вас до нас в бібліотеку на свято, присвячене Міжнародному дню захисту дітей!

   На Вас чекають розваги - ігри, конкурси, вікторини.

Запрошуємо всіх бажаючих!

І знову - Сердечна нагорода!

      Відразу від двох блогів - Бібліотечні посиденьки та Бібліотека ВНУ   ми знову одержали Сердечну нагороду. Дякуємо Вам!
   Ідея цієї нагороди полягає в рекламі блогів з кількістю постійних читачів менше 200, щоб про них дізналося якомога більше людей. Роздати дану нагороду потрібно 6 блогам. І оповістити нагороджених в коментарі.
   Із задоволенням передаємо естафету іншим блогам:
         1.  drulikday
         2.  BiblioKIS
         3.  http://www.netiquette4uth.blogspot.com
         4.  http://ylibedu.blogspot.com
         5.  http://blog.library.vn.ua
         6.  http://kalanchakcbs.blogspot.com
           Бажаємо процвітання та нових читачів!

Грамота за "Кращий переклад - 2011"

    Ми вже писали про ученицю 9 класу Коренгу Аню( у дописі Вітаємо з перемогою!), яка зайняла почесне  2 місце у конкурсі " Кращий переклад 2011". 

    Аня отримала грамоту від Творчого клубу "Марко та Харко" та Національної бібліотеки України  для дітей .

Ми ще раз вітаємо дівчину з перемогою і бажаємо їй нових творчих успіхів!

Наша пам'ять свята, їй стоять непорушно віки!

Жадана незрівняна Перемога,

Пісні і квіти, і чекання матерів,

А в серці щем, неприспана тривога

За білий цвіт, що у вогні горів...

    У світлий День Перемоги ми за доброю традицією віддаємо шану ветеранам, які, проливаючи свою кров, жертвуючи життям боронили нашу землю від фашистів. З кожним роком їх залишається все менше і менше, відходять у вічність живі свідки того страшного лихоліття.
    В районному будинку культури відбулись урочистості з нагоди цієї величної дати, під час яких згадали всіх, чиє життя забрала війна. Низько вклонились та склали глибоку шану і повагу ветеранам, які на своїх плечах винесли тягар війни та підняли країну з руїн у важкі повоєнні роки. Подякували тим, хто в тилу самовідданою працею наближав День Перемоги.
   В фойє будинку культури була представлена розгорнута викладка літератури "Пам'ять повертає незабутнє"

    Учні Голобської ЗОШ підготували малюнки на тему "Малюємо війну во ім'я миру"

  

    Учасники урочистостей вшанували пам'ять загиблих та померлих ветеранів війни хвилиною мовчання. Від районної влади, ветеранів, громадськості району були покладені квіти, гірлянда Слави до Обеліску Слави в селищі Голоби.

   Багато  теплих слів, пісенних вітань подарували ветеранам кращі художні колективи. Кожен номер програми викликав радість і сльози на очах присутніх.

        Для фронтовиків району був організований святковий вогник. Біля Голобської селищної бібліотеки був встановлений військовий  намет та польова кухня. Солдатським кулішем частували усіх ветеранів та учасників свята.

6 травня - День селища Голоби.

Багато в світі є країв,

Що будять велич, подив мрій,

Однак найкращий, то є мій,

То край моїх батьків.

     Є таке поняття в історії, як "мала батьківщина". Так, саме звідси б'є могутнє джерело, бере початок течія нашого життя.  Родинне гніздо для кожної людини є наймилішим, найсвятішим. У ньому ласкавими зорями сяють мамині очі, випромінюють ласку і захисну силу татові руки. І на якому животворному щаблі хто не опинився, він завжди береже в серці
хвилюючі теплі спогади про батьківський поріг, про шкільні роки, про п'янкі, напоєні прохолодною росою світанки в рідному краї. Так уже налаштована людина, що до малого клаптика землі, де народився, до вулиці і стежки, що веде до батьківського дому, пульсують у серці найтрепетніші, найсвітліші почуття.

      Навіть тоді, коли на рідному порозі тебе вже ніхто не зустрічає, коли осиротіла домівка не повниться звабливими запахами домашнього тепла, а знайома стежка на подвір'ї невблаганно заросла споришами, нас по-батьківськи кличе до себе і радо зустрічає рідний поріг дитинства  - наші Голоби.

    Відтоді, коли в 2007 році виконком Голобської селищної ради прийняв рішення затвердити 6 травня Днем селища Голоби, стало традицією збиратися в селищі на свято. Одночасно на виконкомі затвердили символіку та Гімн селища Голоби.

  Пісня "Мої Голоби", на слова вчительки Валентини Коренги, стала Гімном селища:
                                  Де ти родивсь, те місце найдорожче,
                                  Де ти зростав, де матінка твоя .
                                  Мої Голоби - частка України,
                                  Мої Голоби - рідная земля.
    Вранці відбулось Богослужіння в Свято Георгіївському храмі. Свято продовжилось в будинку культури, де зібралась громадскість селища . Гарбарук С.В., селищний голова , у своємі виступі наголосив про успіхи голобчан. Присутніх привітали - голова райдержадміністрації І.Смітюх, депутат районної ради М. Пруд. Учасники художньої самодіяльності селища подарували присутнім чудовий концерт.

Свої пісні дарує голобчанам  наша гостя, солістка Луцького районного будинку культури Галина Конах.

     В фойє будинку культури була оформлена книжкова виставка "Моє село - доброти і любові криниця".

      А також  виставка робіт майстринь художньої вишивки. Свої картини презентувала відома голобська квітникарка Л. Петрусенко-Касьянова "Я рідний край, заквітчений у квітах, у вишивку свою вплету".

        Сподобались присутнім художні вишивки  Галини Мухи, Лідії Бакун, Людмили Кочубей.

Учні Голобської ЗОШ представили свої роботи.

 

Любімо отчий край.

Любімо отчий край, бо ця любов свята.

Плекаймо дім батьків і рідні осокори.

У спеку й заметіль, у будні і свята

Любімо плесо нив, високочолі гори.

Коріння поколінь - то генетичний код.

Його у плині літ нікому не зламати,

Бо не здолати нас - безсмертний ми народ,

Якого не убить, повік не роз'єднати.

Землі пейзаж, комет шляхи міняє час,

У небуття ідуть з життя епохи й люди.

Та вічно житиме небес іконостас,

І віра в світлий день, у час прийдешній буде!

Л.Ржегак.

Село моє, для мене ти єдине...(Голоби сучасні)

І хлібом, і цвітом,

І прадідом-дідом

Пахне рідне село,

Моє рідне село...

     Рідне наше селище Голоби! Звідки витоки нашої любові до нього? Можливо із батьківського дому, із того поля, на якому ростуть золотаві жита і пшениці. Селище - наш дім, наше коріння і доля. На сьогодні рідний край вабить до себе дивовижною пишнотою садків, зеленню верб, ваблять око ялинки, посаджені вздовж вул. Незалежності. Незважаючи ні на що: - лихоліття, життєві складності, воно живе. І головним життєдайним джерелом є люди, які творять історію, невтомно працюють, будують, орють землю, народжують дітей. У школі навчаються діти, в лікарні лікують хворих. Досить часто жителі селища поспішають в будинок культури на черговий концерт, а в бібліотеку біжать діти і поважно крокують дорослі по книжки і на комп'ютери, щоб скористатись Інтернетом.

    Ніколи не заростає травою дорога до Божого храму.У центрі селища знаходиться церква Святого Великомученика Георгія Переможця. Вона пройшла і через криваві війни і через прикрі часи атеїзму.

     Вже багато років функціонує в Голобах і церква УПЦ Київського патріархату, розміщена в колишньому панському маєтку Вільгів.

    Нещодавно в селищі з'явилась нова споруда - молитовний будинок християн віри євангельської.

Костел св. Михайла

Лікарня

Приміщення селищної ради

Залізнична станція

 Голобська ЗОШ

Селище наше рідне!

Мов той цвіт розцвіло!

Ой, яке воно в нас мальовниче!

Із далеких доріг,

Нас до себе воно завжди кличе!

  

Мої Голоби - частка України, мої Голоби - рідная земля.

 Де ти родивсь, те місце найдорожче,

Де ти зростав, де матінка твоя,

Мої Голоби - частка України,

Мої Голоби - рідная земля.

(із пісні "Мої Голоби")

                                                                                                      

  Наше село - рідна і чарівна сторона. Земля рясно вкрита лісами, заквітчана садами, закосичана житами. Край, у якому почалося наше життя. Тут споконвіку жили батьки, діди і прадіди. Це корінь родоводу, який сягає в глибину століть. Знати своє минуле - це знатим мамину пісню, що вчила добра і ласки, пам'ятати батьківську хату. Чим далі ми йдемо вперед, чим далі віддаляємося від минулого, тим більше хочемо знати, що там - за сивим туманом давнини...

   Голоби - селище міського типу( до 1 травня 1957 року - село) розкинулось серед мальовничої природи Південного Полісся. В історичних документах середини XVI ст. село називалось "Головби".

   Голоби розташовані між залізничною колією та автомагістраллю Київ - Брест, за 27 км від районного центру Ковель. До Голобської селищної ради належать навколишні села - Вівчицьк, Бруховичі, Нужель, Калиновник, Погиньки.

   Селище Голоби багато віків тому було укріпленим старослов'янським городищем, у XIII ст.було знищене після нападу татар. Пізніше частково відтворене село ввійшло у володіння Литовсько-Польських магнатів (XVст. ). Після смерті королеви Бони,  у 1557 році, всі її маєтки були приєднані до королівських (Луцького замку). До 1669 року входили Голоби до Литовського князівства.

Портрет королеви Бони(1518-1556)

Мініатюра Л.Кранаха.

   У другій половині XVIII в центрі сучасного парку знаходився "дворець палаццо" дворян Вільгів. Кругом палацу ріс розкішний сад, а поряд парк. Вся садиба була обнесена високим муром. З півночі її омивав глибокий і широкий ставок. Від нього тягнувся заповнений водою глибокий рів, який омивав садибу зі сходу і з півдня.  Один із дворян Вільгів - Людовик Вільга, воєвода Черняховський, в 1783 році побудував нині існуючу церкву. Після смерті Людовика маєток став власністю його дочки Юзефи, яка вийшла заміж за Божедара Подгороденського. Їхня дочка Марія Подлевська-М'яновська була останньою поміщицею в селищі.

    В кінці XVIII ст. Голоби, як провінційне містечко, входить до Царської Росії в складі Волинської губернії.

    У війні 1812 року всі села Голобської волості були наповнені наполеонівськими військами, якими командував Шварценберг. Георгіївську церкву перетворили на стайню. На території села по дорозі на с.Радошин відбувся запеклий бій між росіянами та французами. Під час звільнення у вересні 1812 року у Голобах знаходився штаб російського генерала Барклая де Толлі.

    В 1863 році в Голобах будується залізниця Ковель-Голоби-Ківерці, а також залізнична станція. Через Голоби прокладається шосейна дорога, що з'єднувала губернський центр Волині.  В 1900 році внаслідок повстання селян залізнична станція була спалена. Нову станцію було збудовано в 1903 році.

    В кінці XIX ст. в Голобах відкрилася початкова( церковно-приходська) школа з 3-річним строком навчання. В 1906 році відкрилось двокласне училище з 5-річним строком навчання.

   Під час першої світової війни(1914 - 1918 рр.) по річці Стохід (поблизу Голоб)  проходила лінія фронту.

                                                                            Пам'ятники старовини.

Сердечна нагорода.

Ми отримали Сердечну нагороду від блогу  -  izm.detbibl  (блог  Центральної дитячої бібліотеки для дітей м. Ізмаїла). Сердечне Вам за це спасибі! .

Ідея цієї нагороди полягає в рекламі блогів з кількістю постійних читачів менше 200, щоб про них дізналося якомога більше людей. Роздати дану нагороду потрібно 6 блогам. І оповістити нагороджених в коментарі.
     Від усього серця передаємо цю нагороду іншим достойним блогам,  які гідні уваги і нових читачів:

1. Котляревка 

2. Електронний читальний зал Дніпропетровської ЦБС

3.  Бібліотека-філія для дорослих смт. Олика

4.Соняшна літературна країна

5.Поворська сільська бібліотека

6.ВЗОФ – ВІДДІЛ ЗБЕРІГАННЯ ОСНОВНОГО ФОНДУ