Роздуми над книгою: Сомерсет Моем "Лезо бритви"

    І знову в гостях у рубрики "Роздуми над книгою" наша гарна читачка Світлана Кібич. Вона написала про свої враження від прочитаної книги С.Моема "Лезо бритви"

-«Лезо бритви»-один з найвдаліших романів англійського класика Вільяма Сомерсета Моема. Я дуже люблю творчість Моема за напружені сюжети, аристократичну мову, яскраві описи подій та характерів. Роман «Лезо бритви» вразив ще й філософськими роздумами про сенс життя.

Розповідь ведеться від першої особи, але автор не грає головну роль в творі - він наче сторонній спостерігач. Мені імпонує, що автор займає нейтральну позицію й не стає на бік жодного з героїв. Звісно, до декого Моем ставиться з більшою симпатією,до когось з меншою, але до всіх однаково об’єктивно і без зайвого моралізаторства.

Протягом дії роману автор  тримає в полі зору головного героя-молодого американця Ларрі Даррела. Він пройшов Першу Світову війну і, повернувшись, не захотів жити так, як нав’язувало йому американське суспільство. Юнак, замість того, щоб  одружитись, мати сім’ю та стабільний дохід, вирішив поїхати в Європу й там шукати себе, сенс свого життя. Таке рішення оточуючі не сприйняли й не зрозуміли. Навіть кохання до Ізабелли не змусило його передумати. Ларрі наївно сподівався, що Ізабелла зможе жити так, як він, що матеріальне не надто важливе для неї, але він помилився: Ізабелла обирає фінансову стабільність та звичний для неї спосіб життя. Не можна сказати, що це погано, адже кожен має право обирати між моральним та матеріальним комфортом. Та й бажання Ларрі, щоб його майбутня дружина прийняла його стиль життя є дещо егоїстичним. Мені здається, що справжнього кохання між молодими людьми й не було, адже жоден не був готовий пожертвувати власними інтересами заради коханої людини. Важко бути не таким, як усі,ще важче  бути самим собою,жити так, як підказує серце. У Ларрі Даррела вистачило мужності кинути виклик суспільству і цим він заслуговує на повагу.

Роман «Лезо бритви» був вперше надрукований у 1944 році. Коли Моема запитали, скільки часу він  писав цей твір, він відповів: «Все життя». Це цікавий, яскравий роман з динамічним сюжетом, бездоганним стилем, вишуканою мовою. Для тих, хто шукає себе й тих, то уже знайшов.