Благоговійно зупинялись голобчани і гості свята біля вишитих ікон, які представила на виставці 78-річна Щесюк Ніна Іванівна.
Вишиває Ніна Іванівна вже багато років. Спочатку це були рушники, картини, плаття для дочок. Ікони вона почала вишивати, з благословіння священника, більше десяти років тому. І на даний час у її доробку вже до тридцяти вишитих ікон. Правда, дома залишилося небагато - майже всі ікони вона подарувала дочкам, онучкам, родичам і знайомим.
Вишивання ікон - це таїнство, яке вимагає надзвичайно технічної майстерності та глибокої віри в свою справу. Це дуже складне мистецтво, яке потребує терпіння, досконалого художнього смаку та точного розрахунку. І все це є в Ніни Іванівни. І ні поважний вік, ні те, що вона вже погано бачить не на заваді творчим планам - мріє вишити ще багато ікон. І дай їй, Боже, здоров'я та сил!
Виставка написаних картин ще однієї нашої односельчанки Антоніни Байди - не менш значуща подія для селища.
В захопленні зупинялись люди біля її полотен, милувались природою, різнобарвними квітами, червонобокими яблуками... І важко було повірити, що це написала людина, яка здобула зовсім іншу освіту і все життя займалась іншими справами.
Антоніна Миколаївна закінчила металургійний інститут, здобула професію
інженера-технолога. Пізніше самотужки опанувала
професію швеї і, як каже вона сама, вже більше двадцяти років заробляє
цим на життя.
Але все життя мріяла малювати. І хист до малювання мала з дитинства. Вже в другому класі мама посилала малюнки Тоні в журнал «Малятко». Ходила на гурток малювання. Ще в юному віці для школи випалила на дереві портрет Лесі Українки. Всі ті роки писала невеличкі картини для себе і для дітей.
Та тільки 4 роки тому серйозно зайнялась написанням картин, відвідавши майстер-клас в художника-професіонала в Домініканській республіці, де відпочивала разом з дочкою, до речі, майстер-клас був на іспанській мові.
Але все життя мріяла малювати. І хист до малювання мала з дитинства. Вже в другому класі мама посилала малюнки Тоні в журнал «Малятко». Ходила на гурток малювання. Ще в юному віці для школи випалила на дереві портрет Лесі Українки. Всі ті роки писала невеличкі картини для себе і для дітей.
Та тільки 4 роки тому серйозно зайнялась написанням картин, відвідавши майстер-клас в художника-професіонала в Домініканській республіці, де відпочивала разом з дочкою, до речі, майстер-клас був на іспанській мові.
Цілий рік малювала, як уміла. Поки
одного разу не показала свої картини о. Ніфонту і той познайомив пані Антоніну
з відомою луцькою художницею Світланою Семенівною Костукевич, роботи якої добре
відомі багатьом жителям селища, тому що вона вже два рази виставляла свої
картини Голобській дзвіниці. І зараз її картини знаходяться в Голобах. Два роки їздила Антоніна в Луцьк на навчання до
майстрині. І ось результат – за чотири роки Антоніна Байда написала біля 70
картин, багато з яких подарувала рідним, знайомим. 30 картин знаходиться зараз на нашій
виставці. Як сказав один учень з 9
класу, побачивши картини: «І навіщо потрібні нам чужі,
незрозумілі картини, коли в наших
Голобах знаходяться такі шедеври, так і хочеться з’їсти ось ті яблука, або
понюхати такі красиві квіти». І це найбільше визнання для талановитої
художниці.
Зараз Антоніна Миколаївна пише нові картини. Влітку буде виставка її робіт у Луцьку. Удачі Вам, Антоніно! І нових творчих злетів!
Зараз Антоніна Миколаївна пише нові картини. Влітку буде виставка її робіт у Луцьку. Удачі Вам, Антоніно! І нових творчих злетів!
Немає коментарів:
Дописати коментар