Жіноче серце – джерело добра й миру,
милосердя і любові, а коли війна, небезпека над сім'єю, родиною,
країною, коли гинуть діти, – воно стає ще більш чутливим, крається
навпіл, нестерпно болить і хоче допомогти.
На Сході нашої України ще й досі війна. І
нема, мабуть, людини, котра була б байдужою до тих подій. Для тих, хто
сьогодні перебуває на передовій, хто захищає мир на нашій землі,
особливо хочеться простягнути руку допомоги. Адже, саме доброта та
милосердя були найбільш притаманні в усі часи нам, українцям.
І не можна сказати сьогодні, хто першим
кинувся на допомогу воїнам АТО. Бо допомагали всі, кожна сім'я, кожна
родина в селищі. Збирали продукти, кошти, плели шкарпетки, маскувальні
сітки, писали листи. Та хіба можна все перерахувати?.. Головне, що це не
був лише збір – це щедрий поклик душі, щире вболівання за завтрашній
день дітей країни.
На превеликий жаль, трагічні події на Сході не стихають. І знову
волонтери спішать на допомогу – так хочеться, щоб там, на передовій,
відчули чарівність Різдвяних свят, поласували домашніми смаколиками.
Саме для того і зібрались доброчинці у
хаті священика Ніфонта Свято-Георгіївської церкви смт Голоб. Адже
святиня завжди була центром благодійної допомоги.
На цей раз прихожани не тільки зносили
продукти харчування: овочі, продукти, різну консервацію, але й пекли
новорічні печиво та пиріжки. Одні випікали на місці, інші приносили з
дому. А молодь пофантазувала, аби прикрасити випічку.
Отож, на декілька днів хата
перетворилась на кондитерський “цех”, де в спільну хорошу справу
вкладалися заодно теплота душі, щирі вітання та новорічні зичення.
Здається, куди вже там знаменитим кондитерам?!
Хотілося б, аби наша допомога була корисною для воїнів АТО, додавала їм сили, здоров'я і наснаги!
Валентина СІЧКАР.
Зворушили мою душу...молодці...
ВідповістиВидалити