пʼятницю, 27 листопада 2015 р.

Світ поезії талановитих сестер.

  " Поезія – це найвеличніша форма, 
в яку може втілитися людська думка"
Альфонс де Ламартін, французький поет, історик і політичний діяч.
  Гостями нашої бібліотеки були майстри поетичного слова з Ковельщини  Галина Онуфрійчук та Олена Прадійчук.
       Народилась Галина Онуфрійчук  в синьоокому куточку нашої Волині – Любомльському районі у с. Крушинці.  Перші її поезії побачили світ в 2001 р. у громадсько-політичній газеті "Вісті  Ковельщини", де вона постійно друкується й сьогодні.
   Галина  Оліферчук – автор ліричних і патріотичних віршів, поезій для дітей, розповідей про своїх земляків, історій із життя людей.  Перша збірка під заголовком "Душі моєї золота криниця" вийшла друком в 2001 році. У неї ввійшли й написані власноруч пісні.  Друга книга – на християнську тематику для дітей "Народження Ісуса". Третя – "Абетка" для дітей з віршами і загадками. Четверта збірка "Ниточка пам'яті" (2013 р.)  на різноманітну тематику. Друкувалася також в загальноукраїнській газеті "Сільські вісті", в обласній "Вісник" (м. Луцьк), журналі "Люди і долі" (м.Луцьк)
   Галина Омелянівна пише про все, що відбувається в країні . Дуже багато вірщів про Україну, про рідний край:
- Народе мій, я вірю в те,
Що Україна розцвіте
Й свої розправить крила... 
 А як гарно написала вона про мову:
Наша мова - наче квітка при долині...
Дуже багато написано про найріднішу в світі людину, про маму:
Матір'ю бути - це щастя від Бога.
Труд цей нелегкий - в турботах дорога:
Рано вставати і пізно лягати,
Раду всім дати встигає лиш мати.
 Ніжно і лірично описана в Галини Оліферчук природа рідного краю:
...Дзвіночок ніжно-голубий
Росинками вмивається,
А сонний джмелик на траві
Від лоскоту здригається.
Перед люстерком росяним
Метелик зодягається,
І зайчик сонячний стриба-
В конвалії купається...
  Дуже сподобались присутнім байки та усмішки,  які увійшли в збірку "Ниточка пам'яті"
 Вірші та загадки для дітей дошкільного віку надруковані у "Абетці", цікавій, гарно та яскраво оформленій книжечці.

                                                                               
      Олена Прадійчук народилася 17 липня 1963 року в селищі Азовське Джанкойського району Кримської області. Згодом батьки переїхали на Волинь, звідки були родом. Саме в краю голубих озер пройшло її босоноге дитинство, минула квітуча юність, тут і надалі зустрічає вона кожний новий день. В 1980 року, після закінчення Ковельської СШ № 3, пані Олена пішла працювати в школу, заочно навчаючись на філологічному факультеті Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки. З 1985 року і до сьогоднішнього дня працює  вчителем світової літератури та російської мови (а з 2003 – і основ християнської етики) в загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів смт Люблинця.
    Вірші почала писати у 80-их роках.  Тематика поетичних творів пані Олени – різноманітна. Все, що хвилює душу, знаходить відображення у її поезіях. Окремі вірші та їх добірки друкувались у місцевій пресі та в колективній збірці «Дощу краплини золоті», виданій 2003 року у видавництві «Надстир’я» (м. Луцьк), а також у фаховому журналі «Всесвітня література в середніх навчальних закладах України»
(№ 5, 2009 р.).
Сторінка із збірочки "Дощу краплини золоті".
  У вірші  "Вересово-вереснева пісня" Олена Омелянівна написала:
Усе моє життя,
Учительські стежки,
Змережені ясним синеньким цвітом.
Бо ж заповітний шлях,
Покликання моє –
 Світ загадковий відкривати дітям.
 Дуже багато віршів в Олени Прадійчук, присвячені матерям, сини яких загинули в Афганістані.    Сльози виступають на очах, коли читаєш вірш " Балада про калину":
 Край стежки росте кущ калини розкішний,
А поруч – хатина. Старенька в ній мати
Самотньо живе стільки літ безутішна…
З тих пір, як забрали синочка в солдати...
  Не дочекалася мати сина, загинув в далекій стороні, а з ним загинув і рід:
Калина цвіте щовесни, та немає
Ніколи на ній ані ягідки плоду.
А матері думка щоразу зринає:
Нема-бо синочка… Онуків… І роду.
 
Зустріч з читачами в бібліотеці.

Немає коментарів:

Дописати коментар