Мирне й спокійне життя, міцна родина, вірні друзі... Усе, що здавалося непохитним, перевернулося догори дном. Війна роздирає навпіл усі зв`язки, і рідні люди й вірні друзі стають ворогами...
Кілька місяців 2014 року Сєвєродонецьк перебував під владою ополченців. Цей короткий проміжок часу став нездоланним для родини Насті Агафонової. Син, запальний прихильник Майдану і патріот України, боротиметься із сепаратистами, а дочка — вступить до ополчення... Так само розійдуться й шляхи друзів Геннадія, нерозлучних змалечку хлопців. Бо війна проходить і по родинах, і по душах..
Ми відкриваємо в блозі рубрику "Роздуми над книгою".
- Остання сторінка книги "Оголений нерв" прочитана - і кінчились, здавалось би, жахіття, які пережили і ще багато там, на Сході, переживають люди.
У книгах Світлани Талан суцільна правда про події. які не повинні повторитись. Особливо її "Не вурдалаки", "Мої любі зрадники", "Розколоте небо" і "Оголений нерв" і дня не залежуються в нашій бібліотеці, а з рук в руки передаються. Завжди читають мої діти, які живуть в Луцьку, Любомльському районі, а тоді я вже здаю в бібліотеку. І кожен, ділячись своїми думками, бажав би, як і я, щоб усі прочитали, хто й не ходить в бібліотеку, то може б, та оголена правда заставила б кожного задуматись над тим, для чого все таки людина живе: для добра чи для зла?
З прочитаних книг виходить висновок, що зло повертається назад до того, хто його творить, як і добро.
Автор книги жила в окупації і щодня чула і бачила вибухи та постріли. Могла б втекти на той час, але вона вірила, що те жахіття колись скінчиться. І сталось бажане, та, на жаль, ще не скрізь.
Місто Сєвєродонецьк - столиця сепаратистів. І цим все сказано. Це свого роду вулкан, який палає ненавистю до всього святого: до рідної країни, землі, членів родини навіть, бо не в усіх збіглися погляди на події, що назріли. Тому й опинилися по різні боки барикад - і шляхи розійшлися.
Та сильні духом герої роману вистояли. І щоденна напруга в місті їх не зламала. Це головна героїня НастяАгафонова, її син Геннадій, друг Вадим, окремі друзі Гени, кохана дівчина Уля та ін. А зомбовані комуністами, партією регіонів, російськими каналами ЗМІ живуть у суцільній брехні. І як наслідок - розпач і анархія в місті.
Книга нагадує часи Другої світової війни1941-1945 р.р. на території України. Так же діють підпільники, розвішуючи національний прапор вночі на найвищому і найвиднішому місці, розклеюють листівки,пишуть "Слава Україні!".
Настя вірила в те, що в місто прийдуть українські війська , тому не боялася вступати в конфлікти з місцевими "лжепатріотами", які чекали своїх "визволителів"-сепаратистів. Тільки, питається, від кого? Хто ж справжні вороги? Вона через Інтернет мала тісний зв'язок із подругою, яка проживала в Сумах і передавала туди правду, писала статті під псевдонімом Віра Сєвєродонецька, а та друкувала в місцевій газеті.
„У часи особливої напруги у людей оголюються почуття. Скільки серед нас дітей своєї країни, які лише зараз, коли можуть відібрати її, зрозуміли, наскільки вони люблять Україну! Хто не знав гімн України – уже вивчив, хто не тримав у руках прапор – підняв його, хто не мав вишиванки – придбав. Усе те, що раніше здавалося не таким уже вагомим, одразу стало рідним до щему в серці, до болю в душі”, – пише автор.
Ціною великих жертв приходить перемога. Без сліз книгу не можна читати. Кривава неділя, пісня "Пливе кача", смерть справжніх героїв, наруга над святинями сприймається з болем в серці.
Чому так сталося? Хто в цьому винен? Так хочеться миру і злагоди. Ми ж українці - мирна нація. Хто нав'язує нам розбрат? Хто хоче, аби в країні не було спокою? І коли він настане?
Та сильні духом герої роману вистояли. І щоденна напруга в місті їх не зламала. Це головна героїня НастяАгафонова, її син Геннадій, друг Вадим, окремі друзі Гени, кохана дівчина Уля та ін. А зомбовані комуністами, партією регіонів, російськими каналами ЗМІ живуть у суцільній брехні. І як наслідок - розпач і анархія в місті.
Книга нагадує часи Другої світової війни1941-1945 р.р. на території України. Так же діють підпільники, розвішуючи національний прапор вночі на найвищому і найвиднішому місці, розклеюють листівки,пишуть "Слава Україні!".
Настя вірила в те, що в місто прийдуть українські війська , тому не боялася вступати в конфлікти з місцевими "лжепатріотами", які чекали своїх "визволителів"-сепаратистів. Тільки, питається, від кого? Хто ж справжні вороги? Вона через Інтернет мала тісний зв'язок із подругою, яка проживала в Сумах і передавала туди правду, писала статті під псевдонімом Віра Сєвєродонецька, а та друкувала в місцевій газеті.
„У часи особливої напруги у людей оголюються почуття. Скільки серед нас дітей своєї країни, які лише зараз, коли можуть відібрати її, зрозуміли, наскільки вони люблять Україну! Хто не знав гімн України – уже вивчив, хто не тримав у руках прапор – підняв його, хто не мав вишиванки – придбав. Усе те, що раніше здавалося не таким уже вагомим, одразу стало рідним до щему в серці, до болю в душі”, – пише автор.
Ціною великих жертв приходить перемога. Без сліз книгу не можна читати. Кривава неділя, пісня "Пливе кача", смерть справжніх героїв, наруга над святинями сприймається з болем в серці.
Чому так сталося? Хто в цьому винен? Так хочеться миру і злагоди. Ми ж українці - мирна нація. Хто нав'язує нам розбрат? Хто хоче, аби в країні не було спокою? І коли він настане?
Валентина Остапчук
ветеран педагогічної праці
Немає коментарів:
Дописати коментар