четвер, 3 вересня 2015 р.

Поезія - це завжди неповторність.

    
    Голобська селищна бібліотека поповнилася новою книгою талановитої поетеси, нашої землячки, яка тепер проживає у м. Червоноград Львівської області, збіркою поезій "Школа - мій дім і родина" 
     Людмила Антонівна  після закінчення Львівського університету багато літ також працювала вчителем. Роки шкільного навчання – це час молодості, пізнання себе і світу, осягання чогось невідомого, тому й лишилися в душі священним храмом.  В новій книзі є багато цікавого, потрібного в роботі із школярами, вихованцями дитячих садочків. І все ж червоною ниткою крізь усю збірочку проходить думка про школу й учителя.
   Радіє серце, коли читаєш світлі, сповнені оптимізму вірші: "Молитву за вчителів", "Молитва батьків за своїх дітей",  "Стоїте, дорогі, на порозі життя", "Абетку", цикл загадок та веселинок для малечі.
Багато є мудрих людей на Землі, 
Найперші, найближчі до нас – вчителі.
О, Боже, великий! Подай їм терпіння,
За них, невсипущих, ці наші моління.
Пошли їм за ласку здоров'я і славу,
Наснаги багато і долю ласкаву.

 Молитва батьків за своїх дітей.
  Великий Ісусе, дорогу вкажи
І дітям опору знайти поможи,
Була щоб дорога у завтра ясною,
Щоб навіть зима їм здавалась весною.
Щоб зорі Твої їм світили в путі,
Щоб мрії збувалися їхні в житті.
Щоб радість ніколи їх дім не минала, 
А праця наснагу і силу давала.
Здіймаємо руки високо, до Неба,
І просимо ласки, Всевишній, у Тебе.
Тобі ми ввіряєм натхнення своє.
Спасибі, о Боже, що ти у нас є!
    Ця залюблена у світ сонячна жінка вміє помічати кожну дрібничку, її поезія багата на яскраві епітети, метафори, порівняння, як-от:
Дощик хлюпав, посівав поля й дороги, 
Застудились у грибочків їхні босі ноги…
   Ось-ось, здається, ще й не почавшись, закінчиться літечко, і знову:
Кленове листя вересень зриває,
І у строю, як завжди, вчителі. 
  Талановита, добра, мрійлива, вона зичить усім:
Хай повсякчас і на усіх усюдах 
Не буде спохмурнілих вчителів,
Нехай для них і вдома, і у школі
Цвітуть усмішки і лунає спів.
   А найбільшим одкровенням авторки є слова напутні кожній молодій людині:
Світ крутий, як дні весни, мінливий. 
Будь уважний, ти його пізнай.
Так не просто буть у нім щасливим…
Все ж нові сторінки відкривай.
Йди вперед крізь крутизну завії,
Лиш убік з дороги не звертай. 
Не згуби зорю своєї мрії,
В рідний дім, синочку, повертай.
    Нині – знову війна і гіркі розчарування українців. Та авторка вірить молоді, із лав якої вийшли герої Майдану. 
Дерзайте, молоді, бо щастя саме до людей не приходить.
Його здобувати і вистраждать треба.
Буває капризним воно, колобродить…
А справді – то присуд Високого Неба.
   Книжка прекрасно ілюстрована світлинами, на яких поетеса – зі школярами та педагогами червоноградських шкіл, професійно-технічних училищ, працівниками бібліотек, куди її часто  запрошують.
   Красива, усміхнена, вона натхненно декламує свої вірші. Доброта і ніжність так і струменять з її очей. 
 Щоб так писати, треба дуже любити людей і світ, у якому живем.

Немає коментарів:

Дописати коментар