вівторок, 22 березня 2011 р.

Світ поезії.

    З початком березневих канікул для школярів в бібліотеці стартував "Тиждень дитячого читання". 21 березня, саме в Всесвітній День поезії, відбулось засідання клубу "Світлячок", на якому зібрались юні шанувальники поезії та початківці творчого слова. Поезія юних авторів - цінне надбання, скарб нашої культури. На засіданні клубу читалися вірші учениці 6-го класу Кость Вікторії  та учениць 3-го класу -Сех Діани, Янко Ані і Мігдаль Ані. Юні автори сплітають барвистий поетичний вінок самоцвітів квітучій Україні. Особливо сподобались дітям вірші Кость Віки. Вікторія прємно дивує загалом не властивою для сучасної юні мрійливістю, зосередженістю на творчості, якоюсь особливою просвітленістю натури, прагненням слова небуденного, образного, поетичного. Усе це, вочевидь,- від закоханості в рідний край та прагнення відкрити світові чистий світ своєї романтичної душі. Дівчинка не тільки пише вірші. Вона дуже гарно співає, малює. Всі можливі старти хоче взяти, аби досягнути в житті найбільших висот.
                  Чайки.
  Чайки кружляють над морем.
  Як їм не страшно.
  Це ж можна упасти.
  Це ж треба навчитись літати,
  Щоб людей радувати.
  Я б хотіла злетіти, як ті пташки,
  Але, крил не має.
  Та це ж не біда,
  Бог подарував життя.
  І треба жити,
  І треба край свій рідний любити.

  За допомогою Інтернету була проведена літературна вікторина "Чарівний світ поезії". Перед учасниками клубу "Світлячок" було поставлено завдання - хто назве більше сучасних дитячих поетів і їх твори. Було визначено переможця -Глущенко Аня з 5-б класу. Інтернет-центр став своєрідним вогником поезії авторів, творів яких не має в бібліотеці.
 

    Продовжуємо рубрику "Творчість наших земляків". Сьогоднішня розповідь ще про одну нашу землячку, чудову поетесу - Людмилу Ржегак.  Родом авторка з Волині, з благословенного Лесиного краю,
                                        ...де озера і волошки
                                        квітнуть синьоокі...,
                                        де вітри золотострунні
                                        п'ють ранкові роси
                                        і сережки заплітають
                                        у вербові коси.
     Більше шістдесяти років тому зі срібною медаллю закінчила Голобську школу  Людмила Антонівна Ржегак,  а от подальші роки і донині вона проживає в місті Червонограді Львівської області.
                                       Я давно не була на Волині -
                                       Плином літ ті стежки замело,
                                       Де лежить у пахучій ліщині
                                       Моє рідне, далеке село.
      Любов до рідної землі, її краси. її історії, до життя є визначальними у творчості Л.Ржегак. З 1995 року Людмила Антонівна видала чотири збірки поезій ("Печальній пам'яті естамп", "Життя невпинна течія", "У вересневій заметілі", "Нитка Аріадни"), поему Князь і державець Галицьких земель", шість книжок для дітей, збірку "Минулих літ нетлінні сторінки". Є у поетеси історичні поеми, сонети, тріолети, легенди, вірші, покладені на музику, твори про геніальну Лесю Українку, Івана Франка, Тараса Шевченка та багато-багато інших. І немає їм ціни, пані Людмила залюблена в життя, йде до людей з відкритим серцем.
       Її поезія хвилює, бадьорить, допомагає жити. Головне в віршах поетеси - тонке відчуття навколишнього світу, мрійлива і ніжна розмова з ним, задушевність, відвертість, які властиві людям доброзичливим, вразливим і сповненим любов'ю до тих, хто поруч.
       Не забуває Людмила Ржегак і рідних Голоб. Приїзджає на зустрічі, вечори. Читає свої вірші в школі, в бібліотеці. Кілька своїх збірок, з дарчим підписом, Людмила Антонівна подарувала бібліотеці. 

     

     Земля батьків.
Півоній дух - п'янкий, солодкий,-
Неначе жалісний мотив,
У сяйві вечора короткім 
Щемливий спомин робудив.

Голобський парк. Квітують липи.
У білім маренні жасмин.
Ставок, б'ючись об берег, хлипа.
Гуркоче, стогне поруч млин.

Повз верболіз біжить стежина,
Духмяні дзвоники пашать..
Земля батьків! Лиш ти єдина
Вливаєш в серце благодать.

Як образок, свята і чиста,
Снагою поїш крізь роки,
А одежина слів барвиста
Вплітається в віршів рядки.

На добре слово не скупіться.

На добре слово не скупіться,
Допоки матінка жива.
Прийдіть до неї, посміхніться -
Вона завжди. завжди права :

Коли за ручку вас водила,
Щоби синочок не упав,
Коли зростали ваші крила
І світ крутий в полон забрав.

Хай вам уже не мало літ,
Нехай на скронях сивина,
Та ви ж - її кохання плід.
Вона у вас всього одна...

А їй від вас так мало треба :
Всього краплиночку тепла,
Шматочок голубого неба,
Де з вами в купочці жила.

На добре слово нге скупіться -
Зніміть з її серденька муки.
Ви до землі їй поклоніться
І поцілуйте рідні руки. 
                

Немає коментарів:

Дописати коментар