Небесна Сотня на сторожі миру і свободи.

   День Героїв Небесної Сотні — пам'ятний день, що відзначається в Україні 20 лютого.

 Історія України мала багато трагічних періодів. Коли свобода і навіть сам факт існування українського народу опинявся під загрозою. Але завжди в такі періоди найкращі сини і дочки України ставали на захист своєї землі, своєї держави, своїх співвітчизників. І коли знову настав цей час,  час вибору між свободою та рабством, світлим майбутнім та темним минулим, справедливістю та тиранією -  на Майдані пліч-о-пліч стали українці і євреї,  вірмени, грузини і білоруси. Їх об'єднала українська земля та бажання жити у вільній країні. І ні кулі снайперів,  ні гранати, ні нелюдська жорстокість не змогли перемогти цих людей. Вони гинули, та не здавались...

   Так на Майдані з'явилась ще одна сотня - Небесна.  Кожен із них заплатив за свої переконання найвищу ціну - життя. І для нас є святим обов'язком гідно вшанувати Героїв. Щоб ми пам'ятали - хто і за що загинув.

   В Голобській селищній бібліотеці була проведена година скорботи "Небесна Сотня на сторожі миру і свободи". З інформацією про подвиг учасників Майдану  виступила В.В.Січкар. Після виступу  о. Ніфонта, священика  Свято-Георгіївського храму  хвилиною мовчання вшанували присутні загиблих Героїв та запалили свічу пам'яті.

Засідання клубу "Світлячок"

  Відбулось чергове засідання клубу любителів книги "Світлячок" на тему: "Гортаючи книжкові сторінки ми пізнаєм природу свого краю"

 Найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінко­голосих пташок, запах і розмаїття квітів - усе це дорога серцю, ні з чим незрівнянна краса рідної землі. Читаємо у вірші нашої землячки Людмили Ржегак:

Земля не просто нас годує,

Наснагу для життя дає.

Вона красою світ чарує, 

Із надр багатства дістає.

Любіть її, вона безсмертна, 

Покірна,  щедра і свята.

В ній сила предків потаємна

І дивовижна теплота...

Діти принесли до бібліотеки і повісили на деревах годівнички для птахів:

 

 Залишили горішків для білочки, яку часто бачимо в парку - мандрує собі від дерева до дерева.

  Бібліотекар провела огляд літератури на дану тему.

Завдяки книгам ми постійно переконуємося в тому, що мати-природа в усі часи відігравала важливу роль в житті людини. Звичайно, з цієї причини її потрібно берегти. Людина – невід’ємна частина природи. Втративши її, вона втратить себе і своє життя.

Використана література:

  Беркало Л.

   Зелені скарби України.- Тернопіль: Підручники і посібники, 2011.-192с.

Волошин І.

     Екологічні пригоди тварин.-Тернопіль: Підручники і посібники, 2005.-80 с.

 

Грущинська І.В. 

       Сторінками Червоної книги України: Зникаючі рослини: Довід учня.-К.: Освіта, 2005.-95 с.

 

Давидов А.І., Кузнецов Г.Ю.
     Знай, люби, бережи: науково-художня книжка. К.:Веселка, 1979.- 118 с.

 

 Ільченко О.

      Бджолині родичі: науково-популярна проза/ Олесь ільченко. - К,: Грані Е, 2010.-64 с.

 

       Ільченко О.

           Жуки та інші поважні особи: науково-популярна проза/ Олесь Ільченко.- К.: Грані - Т, 2011.- 56 с.

 

     Ільченко О.
         Риби річок та озер: науково-популярна проза /Олесь Ільченко. -К.: Грані - Т, 2010 .- 88 с.

Коляда М.Г.
     Таємниця рослинного світ: Дивовижні факти з життя рослин.- Донецьк: ТОВ ВКФ "БАО", 2008. -272 с.

Рослини .- К.: Національний книжковий проект. 2011. - 40 с. (Аванта. Україна. Ерудиту)

 

Талпош В.Л.
     Рідкісні та зникаючі хребетні західних областей України: види, занесені до Червоної книги України/ В.С.Талпош.- Тернопіль: "Навчальна книга - Богдан", 1999.- 136 с.

 

  Запрошення.

В п'ятницю, 19 лютого, о 14 год. , 

в читальному залі Голобської селищної бібліотеки відбудеться  літературна зустріч на тему 

"Книга в моєму житті" . 

Запрошуємо всіх , хто любить і шанує книгу!

Роздуми над книгою: Ушенко Володимир "Будні районного гебіста"

  

   І знову  Валентина Іванівна Остапчук продовжує рубрику "Роздуми над книгою". Вона написала про свої враження від прочитаної книги "Будні районного гебіста" В.Ушенка.

   Ушенко Володимир 
          Будні районного гебіста (сповідь опера КГБ СРСР). Нариси/ Володимир Ушенко. -  К.: Український пріоритет, 2013. - 208 с.

 - Автор Володимир Ушенко в новелах розкриває сатанинську діяльність кагебешників. серед яких і він служив, "натхненний  численними книгами-фільмами-оповіданнями про "холодну голову, гаряче серце і чисті руки".  Мріяв долучитися до когорти славетних..."  Так пише в новелі "Сатанинська організація". Вона займалася наглядом за всіма мешканцями. Тому існувала ще й мільйонна мережа сексотів - "секретних сотрудников", які доносили на своїх товаришів. близьких та навіть рідних. Хто не йшов на вербовку,  "тоді ці громадяни йдуть або до в'язниці, або отримують такий квиток по життю, що краще було б до в'язниці",  - пише автор. Йому, - зізнається,  - "невимовно бридко і соромно за свою тодішню державну діяльність".

    Книга ця - своєрідна сповідь колишнього слуги Сатани. Вона правдива,  з неї випливають страшні картини нашої недавньої дійсності. Не хочеться навіть вірити в таку реальність. Для нас вона як кошмарний сон. До одержання самостійності України ми нічого цього не знали. Це було цілком секретно, під великою забороною. Тому, коли Володимир Ушенко написав цю книгу, дехто оцінює її як "бомбу". Бо нам стало відомо про всі злочини. Це був тотальний геноцид. Наведу приклад з книги лише про одне із сіл недалеко від Києва - Чедвин, Богуславського району. Так от - у вересні 1945 року з нього вислали понад 800 чоловік "на поселення у віддалені райони СРСР" як "бандопосібників" ОУН - УПА. Це майже вся молодь села. І не десь  на заході , а в центрі України!  А як переслідували тих, хто вертався з полону, майже за ворогів вважали. 

   Проливається світло на деяких горе-вождів. Батько автора книги, лейтенант армії, сказав синові:  "Якби не Жуков, ми виграли б війну раніше, а якби не Сталін, то війни не було б взагалі"

   А Володимир Путін, колишній кагебешник, і досі свої замашки проявляє. Про це ми нині пересвідчуємось. Не вдалось тоді підкорити Україну, то й не може примиритись ніяк. Але прикро,  що багато росіян підтримує його. У своєму інтерв'ю він говорив про націю переможців і не згадав про націю переможених українців, через чию територію воюючі армії пройшли двічі. Не обмовився він і про наказ Сталіна "про випалену землю",  про розстріляних НКВД   в'язнів українських тюрем,  про підірваний Хрещатик і Успенський собор у Києві,  про висаджені в повітря українські заводи,  шахти і Дніпрельстан,  про знищення чекістами поранених червоноармійців  військового госпіталю Одеського гарнізону, про залишене напризволяще  стотисячного угрупування червоноармійців в оточеному Севастополі...

   А ще можна добавити (з цієї книги взято),  як вивозили кудись і розстрілювали тих, хто жив без сім'ї і був без рук і ніг після війни. А ще про сотні і тисячі тих хто був членами сімей,  у яких хтось був учасником визвольної боротьби,  вивезених в Сибір або розстріляних чи закатованих під час допитів.

  Про це і багато інших вражаючих фактів дізнаєшся,  читачу, із цієї книги. Зроби висновок ,  щоб ніколи таке не повторилось.

В.Остапчук

ветеран педагогічної праці

Новини з життя селища: "Де народжується добро"

  Жіноче серце – джерело добра  й  миру, милосердя і любові, а коли війна, небезпека над сім'єю, родиною, країною, коли гинуть діти, – воно стає ще більш чутливим, крається навпіл, нестерпно болить і хоче допомогти.

  На Сході нашої України ще й досі війна. І нема, мабуть, людини, котра була б байдужою до тих подій. Для тих, хто сьогодні перебуває на передовій, хто захищає мир на нашій землі, особливо хочеться простягнути руку допомоги. Адже,  саме доброта та милосердя були найбільш  притаманні  в усі часи нам,  українцям.

   І не можна сказати сьогодні, хто першим кинувся на допомогу воїнам АТО. Бо допомагали всі, кожна сім'я, кожна родина в селищі. Збирали продукти, кошти, плели шкарпетки, маскувальні сітки, писали листи. Та хіба можна все перерахувати?.. Головне, що це не був лише збір – це щедрий поклик душі, щире вболівання за завтрашній день дітей країни.   На превеликий жаль,   трагічні події на Сході не стихають. І знову волонтери спішать на допомогу – так хочеться, щоб там, на передовій, відчули чарівність Різдвяних свят, поласували домашніми смаколиками. 

  Саме для того і зібрались доброчинці у хаті  священика Ніфонта Свято-Георгіївської церкви смт Голоб. Адже  святиня завжди була центром благодійної допомоги. 

 На цей раз прихожани  не тільки зносили продукти харчування: овочі, продукти, різну консервацію, але й пекли новорічні печиво та пиріжки. Одні випікали  на місці, інші приносили з дому. А молодь пофантазувала, аби прикрасити випічку. 

 Отож, на декілька днів хата перетворилась на кондитерський “цех”, де в спільну хорошу справу вкладалися заодно теплота душі, щирі вітання та новорічні зичення. Здається, куди вже там  знаменитим кондитерам?!

Хотілося б, аби наша допомога була корисною для воїнів АТО, додавала їм сили, здоров'я і наснаги!

Валентина СІЧКАР.

Новини з життя селища: Районний фестиваль "З Різдвом Христовим!"

 "Україна колядує, колядує вся Земля, в небі ангели співають – прославляємо Христа!" – ці слова були лейтмотивом фестивалю колядок і щедрівок "З Різдвом Христовим!", який нещодавно відбувся в районному будинку культури селища Голоб.

Новини із життя селища: Різдвяний зорепад.

    

 "Різдвяний зорепад" – так називався вечір колядок, який провів благочинний Голобського благочиння УПЦ ієромонах Ніфонт.

     Сама Свято-Георгіївська церква була святково прибрана, у ній витав дух святості, величі Божої благодаті. Храм не міг вмістити всіх бажаючих.

 Свято розпочалось зі служби Божої, яку провели священики сіл Попович, Нужеля, Нового Мосира, Жидичина. Церковні хори, увібравши всі тонкощі церковного піснеспіву, велично прославляли народження Ісуса. 

   Свято продовжили колядками запрошені церковні хори з Попович, Нового Мосира, а також хор ветеранів селища "Червона калина".

  Народного колориту дійству  додав співучий етнографічний колектив під керівництвом Валерія Гладунця. Присутніх вразив спів з часів далекої давнини.  Приємно здивувала "колісна ліра" – для багатьох не знаний інструмент, хоч в минулому він був відомий на Волині.

 Кажуть, що талант – то дар Господній. Саме талант вмілого духовного наставника, мудрого керівника, знаного організатора має наш о. Ніфонт. Неповторне, чудове, незабутнє Різдвяне дійство організував він не тільки для своїх прихожан, бо на подвір'ї храму зібралось чи не усе селище. Було багато молоді, дітей. 

 Тут  збудували сцену, прикрасивши її гірляндами, домотканими килимами, доріжками, саморуч вишитими виробами. А над нею – великий напис "Боже, благослови Україну миром!".

   Зі сцени присутніх привітали голова Ковельської РДА Віктор Козак, Голобський селищний голова Сергій Гарбарук.

 Сцену заповнювали все нові і нові колективи колядників. Це були церковні хори навколишніх сіл, Голобської церкви, а також дитячі колективи колядників "Яворина", "Дударик" та "Гомін".  

Але шоу – це видовище. Тож яке свято без великого танцю? Тут тон завдали кияни. Вони вміло поєднали колядки з вихором танцю. До речі, керівника гурту Валерія Гладунця знають в Україні не тільки як великого цінителя народних традицій, обрядів, але й як вмілого організатора дозвілля. Його таланту не було меж. Ритму танців, музики піддалися і дорослі, і діти, і молодь. 

 У той вечір було все: і щедра кутя, яку роздавали волонтери церкви, і трав'яний духмяний гарячий чай, і вогнища, де можна було на довгих палицях-шампурах підсмажити шашлик із сала та картоплі, спеціально для цього приготовлені, і пиріжки від голобських прихожан-господинь.

Сміх, радість кругом й щирі вітання "Христос народився!" – все це наповнювало душі неперевершеними враженнями. Дійсно, свято стало торжеством великої Христової віри, надії та любові.

  Хочеться щиро подякувати організаторам, особисто благочинному о. Ніфонту за подароване Новорічно-Різдвяне свято!

Валентина СІЧКАР.