Народна любов до батька Тараса.

    Ми вже писали про те, що заслужений працівник культури України В.К.Портянко прислав  читачам нашої бібліотеки виданий у далекому 1942 році  і перевиданий в наші роки "Кобзар" Т.Г.Шевченка. І знову одержали ми безцінний подарунок від Володимира Костянтиновича.  Він прислав наукові праці про Т.Г.Шевченка, пісні, вірші, статті з українських видань про нашого Великого Кобзаря, виданих у різні роки. Користувачі бібліотеки мають змогу ознайомитися з унікальним матеріалом, більш повніше познайомитися з життям і творчістю поета. Вчителі місцевої школи вже зацікавились присланим. Запрошуємо до бібліотеки  наших читачів, які люблять поезію Т.Г.Шевченка і хочуть більш глибше познайомитись із його життєвим шляхом.

     В.К.Портянко написав статтю про нашу бібліотеку, за що ми йому дуже вдячні:

Н А Р О Д Н А   Л Ю Б О В   Д О   Б А Т Ь К А

  Т А Р А С А

  «Ми тебе пам'ятаєм, Тарасе!»,  «Любов до Великого Кобзаря майстриня виливає на полотні…», «Я на сторожі коло їх поставлю слово!»  - це назва матеріалів, які розповідають про шанобливе відношення жителів смт Голоби Ковельського району Волинської області до Батька Тараса, і які опубліковані на сайті Голобської селищної бібліотеки.

    Я познайомився з працівниками цієї бібліотеки десь рік назад, прочитавши в Інтернеті про їх таке відношення до Тараса Григоровича. Мені у 2010 році вдалось за допомогою друзів перевидати «Кобзар» Тараса Шевченка, який було видано під час Великої Вітчизняної війни у 1942 році. Я назвав цей «Кобзар» фронтовиком. Мало хто знає, що «Кобзарі» видавались і у 1943 і 1944 роках, також видавались і інші твори Тараса Шевченка. Під час війни загальний тираж всіх його творів склав півмільйона екземплярів.

   Так от, «Кобзар» 1942 року я надіслав до Голобської бібліотеки. Якщо відверто, то я не розраховував на таку позитивну реакцію з боку працівників бібліотеки. Як земляк Тараса Григоровича, хочу сказати їм щире спасибі за те, що пам'ятають Тараса  та  шанують його творчість.

    Вони не тільки написали це на своєму сайті, вони перетворили цю подію на справжнє свято.

    Так, у  березні минулого року в бібліотеці була організована викладка літератури «У кожній думі Кобзаря живе могутня Україна», до якої ввійшли твори Т.Г.Шевченка та література про його творчий шлях. Для учнів старших класів була проведена літературна година «Ми тебе пам”ятаєм, Тарасе!». По «Кобзарю» 1942 року видання було проведено «Історію однієї книги» для різних вікових категорій читачів. З яким захопленням перегортали  читачі цю книгу. Шевченківський «Кобзар» дуже багато значив для бійців у роки війни. Про це свідчать вірші фронтових поетів. Ось рядки із вірша Миколи Рибака «Нас заколисував Волосожар»:

       Тримаючи прострелений «Кобзар»,

         Читав радист натхненно:

«Кари катам, кари!».

         Не дочитав, бо чуємо з пітьми

Наказ: приготуватись до атаки!

         Не прочитали епілогу ми

         Могутньої поеми «Гайдамаки».

    А читачі Голобської бібліотеки дочитали. У цього «Кобзаря» щаслива доля, як і у багатьох бійців, котрі повернулися додому з тяжких фронтових доріг. Щаслива доля книги, що вела наших солдатів по дорогах війни і дожила до сьогоднішнього дня. І з такою книгою познайомилися наші читачі.

  28 жовтня 2013 року в районному будинку культури смт Голоби відбувся творчий звіт аматорських колективів та окремих виконавців Ковельського району «Святу любов до України ти нам, Тарасе, заповів», присвячений 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка.
  У фойє будинку культури працівники Голобської селищної бібліотеки організували книжкову виставку «Я на сторожі коло їх поставлю слово».
   Книжкова виставка складалася із однієї книги – славетного «Кобзаря» Т.Г.Шевченка, виданого в різні роки. Більше 50 «Кобзарів» було представлено, найстаріший з яких був виданий у 1947 році. Більшу частину книг на виставку принесли  читачі, вчителі-ветерани Голобської школи – В.Остапчук, А.Тетерук, Н.Стеблівець, Л.Верєжнікова, С,Федорук, І.Троць, А.Кильницька. «Кобзаря», виданого у 1960 році, принесла в бібліотеку Надія Буханкович, а вихователька дитячого садочка Людмила Торгонська представила на виставці «Кобзаря», який зберігається в сім”ї з 1954 року.
   Також у фойє районного будинку культури була організована виставка робіт майстрів народного мистецтва Ковельщини. Були представлені роботи вишивальниць і художників району та селища. Свої чудові сучасні рушники принесли на виставку голобські майстрині Г.Муха та Л.Бакун. Об”єднував мистецькі твори Тарас Шевченко, образ якого і крилаті вислови були вишиті на полотні.
   Однією із талановитих і обдарованих людей району є виишивальниця Ніна Семенчук з Поворська, яка свою любов до Великого Кобзаря виливає  на полотні.  З радістю у своїй домівці вона зустрічає 3 дітей, 6 онуків та 6 правнуків, яких навчає своєму ремеслу, багато розповідає про знаменитого сина українського народу Тараса Шевченка.
   У січні цього року до її оселі завітали представники районної влади. Заступник голови райдержадміністрації Андрій Мигуля розповів, що вишивки місцевої умілиці популяризують українські традиції, які усе своє життя відстоював видатний син українського народу Тарас Шевченко. Він привітав Ніну Петрівну з днем народження та вручив подарунок.
   Вишивальниця розповіла гостям про справу її життя, любов до української вишивки, яку творить хрестиком, гладдю та бісером. Особливе місце у її мистецтві займає вишивання портретів Тараса Шевченка, любов до якого прищепила їй ще бабуся у своїх розповідях про «Наймичку» та читанні «Кобзаря», якого на той час мали її дядьки. Роботи майстрині дарувалися одному із Президентів України, міністрам.
    Персональні виставки Ніни Петрівни є приємною подією у культурному житті району. Нині вишивальниця готує чергову виставку робіт, яку присвячує Великому Кобзареві.
    Прочитавши ці розповіді, пересвідчуєшся у тому, що:

Є на світі така країна,

Вона як мати рідна для нас.

І вічно буде жити Україна,

І вічно буде жити наш Тарас. 
Низький Вам уклін, дорогі жителі смт Голоби, за щире і тепле відношення до народного поета України Тараса Григоровича Шевченка!

Володимир ПОРТЯНКО, заслужений працівник культури України

 

Талановита дівчинка.

   Вже не один раз писали ми про нашу читачку,  юну художницю Олю Воробей. Сьогоднішня розповідь також буде про неї.
   В минулому році Ольга взяла участь у республіканському конкурсі "Дитячі історії про найголовніше", виготовила книжку-саморобку  "Мої Голоби". В книгу увійшли оповідання про рідне селище, написані автором і ілюстрації до цих оповідань.  Читачам бібліотеки книга дуже сподобалась. Що й не дивно - адже розповіді, з яких складається книга, дуже близькі і знайомі юним жителям селища.

     

 "...Найулюбленішим моїм місцем для відпочинку є старий парк із ставком, в якому ростуть столітні дерева, які зачаровують мене своєю загадковістю. Цей парк садили ще при володінні князів Вільгів..." ("Мої Голоби")

     "... Більше,  як півстоліття  цим вишиванкам, але вони і дотепер є в нашій хаті і висять на почесному місці..." ("Бабусині рушники, мамині сорочки")

     "...Коли починаються канікули  -  розпочинається справжнє літо. Ось і цього року, коли сонце досягло найбільшого злету, настала найулюбленіша пора голобської дітвори - канікули..." ("Соняшники")

    "...В бібліотеку вони любили приходити, тому,  що там для них відкривалося багато цікавого, було безліч книг,  які можна читати і перегортати годинами.  А потім можна було ще і погойдатися на гойдалках, які цього року розмістили біля бібліотеки. Юрко з Наталею знали, що гойдалки, і цілий ігровий майданчик подарував якийсь добрий дядько, як тепер кажуть - меценат. А ще він подарував бібліотеці багато гарних яскравих книг..."("Друзі")

     ".... Бабуся Оля розказувала, що про калину написано легенди, казки, співається багато пісень. І мені дуже сподобалися ці слова з пісні:

Я не груша, я не слива.

Я - калинонька вродлива.

Я стою в зеленім листі, 

І в червоному намисті... "     

("В саду калина")

  

  

Любов до Великого Кобзаря майстриня виливає на полотні…

Споконвіку вишивка для українців є одним із видів народного декоративного мистецтва, яка найпоширеніша із усіх видів ручної праці українських жінок. Так само і наша Ковельщина славиться талановитими майстринями декоративно-прикладного мистецтва.

Однією із таких талановитих, обдарованих людей є вишивальниця Ніна Семенчук з Поворська, яка свою любов до Великого Кобзаря виливає  на полотні. Ніна Петрівна народилася у с. Стеблі, але уже понад 20 років проживає у  Поворську.  Народила троє дітей, дві дочки та сина.
З радістю у своїй домівці вона зустрічає дітей, 6 онуків та 6 правнуків, яких навчає своєму ремеслу, багато розповідає про знаменитого сина українського народу Тараса Шевченка.

Сьогодні до її оселі завітали представники районної влади. Заступник  голови райдержадміністрації Андрій Мигуля розповів, що вишивки місцевої умілиці популяризують українські традиції, які усе своє життя відстоював видатний син українського народу Тарас Шевченко.

«Знаменною датою в Україні буде означений 2014 рік. Рік 200-ліття від появи на світ українця Тараса Шевченка. Президент наголосив: Україна повинна провести гідне вшанування ювілею Кобзаря не тільки у межах держави, а й далеко поза її кордонами», – сказав, у розмові з людьми, заступник голови райдержадміністрації Андрій Мигуля.

Вишивальниця розповіла гостям про справу її життя, любов до української вишивки, яку творить хрестиком, гладдю та бісером. Оскільки вдень працювала на роботі, по господарству, то тільки ввечері чи  вночі, помолившись, бралася за голку. Майстриня показала свої вишивки: рушники, ікони, подушки, панно, покривала, салфетки, тощо. Кожен витвір брала у людей, або зразки купувала, але обов’язково добавляла і свої елементи. Споглядаючи роботи майстрині, мимоволі виникає думка  про внутрішній зміст, власну ідею робіт, яка приходить разом із натхненням. З-поміж інших вони вирізняються колоритом кольорової гами, свіжістю сюжетів.

Особливе місце у її мистецтві займає вишивання портретів Тараса Шевченка, любов до якого прищепила ще бабуся у своїх розповідях про «Наймичку» та читанні Кобзаря, якого на той час мали її дядьки. Роботи майстрині дарувалися одному із Президентів України, міністрам.

Ми вкотре сьогодні пересвідчилися у тому, наскільки багатий доробок Шевченка – через  поезію, танці і декоративно-прикладне мистецтво. Андрій Дмитрович привітав Ніну Семенчук з днем народженням та вручив подарунок. В свою чергу майстриня подякувала за турботу і підтримку та подарувала вишитий портрет Тараса Шевченка.

Персональні виставки Ніни Петрівни є приємною подією у культурному житті нашого району. Її роботи експонувалися і на міжнародних фестивалях, конкурсах. Нині вишивальниця Ніна Семенчук готує чергову виставку робіт, яку присвячує Великому Кобзарю.

З Новим роком!

Нехай новорічні засяють вогні!
Щастя й добробуту вашій сім'ї!
Бажаєм, щоб злагода вдома була,
І щоби раділа вся ваша сім'я,

Щоб рік, що приходить,
Був кращим за всі,
Удачі у бізнесі,
Й в справах усіх!

Зустріч з поетом.

   

     В читальному залі Голобської селищної бібліотеки відбулась зустріч із відомим волинським поетом, краєзнавцем, істориком,  журналістом ,  членом Національної спілки журналістів і краєзнавців України  Анатолієм Семенюком.

   Завідуюча бібліотекою, В.В.Січкар у вступному слові коротко  ознайомила присутніх з творчим доробком Анатолія Володимировича.

    Серед його книг багато поетичних збірок, краєзнавчої літератури, дитячих книжечок. Гортаючи сторінки книг А.Семенюка гортаємо сторінки його життя. На зміну смутку приходить радість. Його доброта зігрівала присутніх.

  З захопленням слухали дорослі і діти прочитанні поетом вірші про матір, найдорожчу в світі людину,  про природу,  яку треба не тільки любити, а й берегти:

 " ...А ліс який!

  Шепочуться берези

  І думу думають

  Осики та дуби..."

 Читались вірші про вічну тему кохання. Воно повинно бути чисте, світле і неповторне:

 "... бо коли воно в тобі -

  Ти найдорожчий в світі!

  Прозвучали теми любові до України, до рідної мови:

  "...Барвінкова, калинова,

   Солов'їна і співуча,

    Світла, барвиста, пахуча..."

  Багато милозвучних віршів поета покладено на музику.

  З гарними словами про Анатолія Семенюка та про його творчість виступили Л.О.Бай, В.І.Остапчук, Л.В.Гарлінська.

    Для шановного гостя учні Голобської школи читали його ж поезії.

  А вихованці музичної школи співали і грали для Анатолія Володимировича.

  Їм усім А.В.Семенюк подарував свої книги з автографами.

  А на завершення свята одержав подарунок і поет. Йому на згадку про зустріч з голобськими читачами, шанувальниками його творчості було вручено копію  ікони Святого Георгія Побідоносця, ім'я якого носить наша церква і якою у далекому 1783 році була освячена церква. Оригінал ікони знаходиться в музеї Волинської ікони.

Поезія і пісня Олександра Богачука.

     Коли люди відходять, залишається пам’ять про них. Коли відходять поети — залишаються їх слова, їх вірші, їх пісні — як заповіт нам усім.  «Живіть радістю, добротою — найвищим людським добром. Не скигліть і не падайте на коліна. Беріть своє. За правду вставайте на повний зріст», — таким було життєве кредо нашого поета - земляка О. Богачука.
  18 грудня  виповнюється 80 років від дня народження поета. Народився він 1933 року в селі Сокіл Рожищенського району на Волині у родині сільських ковалів. 

  Олександр Богачук усього себе віддавав роботі. З-під  його пера виходили шедеври, а книги ніколи не залежувались на полицях книгарень та бібліотек. Його твори завжди привертали увагу читацької аудиторії. Це була чуйна, з добрим серцем, дотепним гумором людина, яка оспівувала в своїх поезіях важку працю своїх земляків, висміював нероб та чиновників.  
   Не оминули своєю увагою поезію О. Богачука і відомі українські композитори.

   Десятки мелодій на слова Олександра Богачука створили відомі композитори . Такі пісні, як «Тиша навкруги», «Троянди на пероні», «Іду я росами», «Димить туман», «Тихо падає цвіт», «Щедрик», «Журавлі», «Моя родина — Україна» відомі за межами України.
    Про це говорили в бібліотеці на годині естетичного виховання "Поезія і пісня Олександра Богачука".

 Було оформлено тематичну поличку "Поетичний дивосвіт Олександра Богачука"

Моя матуся мила.

 

    Учениця 8-Б класу Голобської гімназії Воробей Ольга взяла участь у літературному конкурсі "Думи і мрії". Вона написала оповідання " Моя матуся мила"  і намалювала чудові  ілюстрації до свого творіння.