Талановита дівчинка.

   Вже не один раз писали ми про нашу читачку,  юну художницю Олю Воробей. Сьогоднішня розповідь також буде про неї.
   В минулому році Ольга взяла участь у республіканському конкурсі "Дитячі історії про найголовніше", виготовила книжку-саморобку  "Мої Голоби". В книгу увійшли оповідання про рідне селище, написані автором і ілюстрації до цих оповідань.  Читачам бібліотеки книга дуже сподобалась. Що й не дивно - адже розповіді, з яких складається книга, дуже близькі і знайомі юним жителям селища.

     

 "...Найулюбленішим моїм місцем для відпочинку є старий парк із ставком, в якому ростуть столітні дерева, які зачаровують мене своєю загадковістю. Цей парк садили ще при володінні князів Вільгів..." ("Мої Голоби")

     "... Більше,  як півстоліття  цим вишиванкам, але вони і дотепер є в нашій хаті і висять на почесному місці..." ("Бабусині рушники, мамині сорочки")

     "...Коли починаються канікули  -  розпочинається справжнє літо. Ось і цього року, коли сонце досягло найбільшого злету, настала найулюбленіша пора голобської дітвори - канікули..." ("Соняшники")

    "...В бібліотеку вони любили приходити, тому,  що там для них відкривалося багато цікавого, було безліч книг,  які можна читати і перегортати годинами.  А потім можна було ще і погойдатися на гойдалках, які цього року розмістили біля бібліотеки. Юрко з Наталею знали, що гойдалки, і цілий ігровий майданчик подарував якийсь добрий дядько, як тепер кажуть - меценат. А ще він подарував бібліотеці багато гарних яскравих книг..."("Друзі")

     ".... Бабуся Оля розказувала, що про калину написано легенди, казки, співається багато пісень. І мені дуже сподобалися ці слова з пісні:

Я не груша, я не слива.

Я - калинонька вродлива.

Я стою в зеленім листі, 

І в червоному намисті... "     

("В саду калина")