Голобська селищна бібліотека: Світ поезії талановитих сестер.

" Поезія – це найвеличніша форма,
в яку може втілитися людська думка"
Альфонс де Ламартін, французький поет, історик і політичний діяч.

Гостями нашої бібліотеки були майстри поетичного слова з Ковельщини Галина Онуфрійчук та Олена Прадійчук.

   Народилась Галина Онуфрійчук в синьоокому куточку нашої Волині – Любомльському районі у с. Крушинці. Перші її поезії побачили світ в 2001 р. у громадсько-політичній газеті "Вісті Ковельщини", де вона постійно друкується й сьогодні.
   Галина Оліферчук – автор ліричних і патріотичних віршів, поезій для дітей, розповідей про своїх земляків, історій із життя людей. Перша збірка під заголовком "Душі моєї золота криниця" вийшла друком в 2001 році. У неї ввійшли й написані власноруч пісні. Друга книга – на християнську тематику для дітей "Народження Ісуса". Третя – "Абетка" для дітей з віршами і загадками. Четверта збірка "Ниточка пам'яті" (2013 р.) на різноманітну тематику. Друкувалася також в загальноукраїнській газеті "Сільські вісті", в обласній "Вісник" (м. Луцьк), журналі "Люди і долі" (м.Луцьк)
   Галина Омелянівна пише про все, що відбувається в країні . Дуже багато вірщів про Україну, про рідний край:

- Народе мій, я вірю в те,

Що Україна розцвіте

Й свої розправить крила...

А як гарно написала вона про мову:

Наша мова - наче квітка при долині...

Дуже багато написано про найріднішу в світі людину, про маму:

Матір'ю бути - це щастя від Бога.

Труд цей нелегкий - в турботах дорога:

Рано вставати і пізно лягати,

Раду всім дати встигає лиш мати.

Ніжно і лірично описана в Галини Оліферчук природа рідного краю:

...Дзвіночок ніжно-голубий

Росинками вмивається,

А сонний джмелик на траві

Від лоскоту здригається.

Перед люстерком росяним

Метелик зодягається,

І зайчик сонячний стриба-

В конвалії купається...

Дуже сподобались присутнім байки та усмішки, які увійшли в збірку "Ниточка пам'яті"

Вірші та загадки для дітей дошкільного віку надруковані у "Абетці", цікавій, гарно та яскраво оформленій книжечці.

Олена Прадійчук народилася 17 липня 1963 року в селищі Азовське Джанкойського району Кримської області. Згодом батьки переїхали на Волинь, звідки були родом. Саме в краю голубих озер пройшло її босоноге дитинство, минула квітуча юність, тут і надалі зустрічає вона кожний новий день. В 1980 року, після закінчення Ковельської СШ № 3, пані Олена пішла працювати в школу, заочно навчаючись на філологічному факультеті Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки. З 1985 року і до сьогоднішнього дня працює вчителем світової літератури та російської мови (а з 2003 – і основ християнської етики) в загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів смт Люблинця.
Вірші почала писати у 80-их роках. Тематика поетичних творів пані Олени – різноманітна. Все, що хвилює душу, знаходить відображення у її поезіях. Окремі вірші та їх добірки друкувались у місцевій пресі та в колективній збірці «Дощу краплини золоті», виданій 2003 року у видавництві «Надстир’я» (м. Луцьк), а також у фаховому журналі «Всесвітня література в середніх навчальних закладах України»
(№ 5, 2009 р.).

Сторінка із збірочки "Дощу краплини золоті".

У вірші "Вересово-вереснева пісня" Олена Омелянівна написала:

Усе моє життя,

Учительські стежки,

Змережені ясним синеньким цвітом.

Бо ж заповітний шлях,

Покликання моє –

Світ загадковий відкривати дітям.

Дуже багато віршів в Олени Прадійчук, присвячені матерям, сини яких загинули в Афганістані. Сльози виступають на очах, коли читаєш вірш " Балада про калину":

Край стежки росте кущ калини розкішний,

А поруч – хатина. Старенька в ній мати

Самотньо живе стільки літ безутішна…

З тих пір, як забрали синочка в солдати...

Не дочекалася мати сина, загинув в далекій стороні, а з ним загинув і рід:

Калина цвіте щовесни, та немає

Ніколи на ній ані ягідки плоду.

А матері думка щоразу зринає:

Нема-бо синочка… Онуків… І роду.