Зустріч з Галиною Оліферчук.

    В Голобській селищній бібліотеці відбулась зустріч читачів бібліотеки з відомою волинською поетесою Галиною Оліферчук. Проживає вона в смт. Люблинець , Ковельського району,  автор поетичних творів,  публікацій на морально-етичні теми, цікавих розповідей про людей. Дуже часто публікується в районній газеті "Вісті Ковельщини".В минулому році вийшла з друку третя книга пані Галини "Ниточка пам'яті".  Як написала в передмові наша землячка Валентина Остапчук : "Книжку автор писала серцем. Крізь  нього пройшло кожне слово, кожна мить. Все потім зібралося в одне ціле, яке хвилює читача. Байдужим не можна залишитись, прочитавши будь-який жанр: нарис, поезію чи етюд."

Тепла зустріч з активом бібліотеки.

Книга на пам'ять читачам.

    Багато своїх поезій читала автор, але особливо сподобався присутнім вірш,  присвячений Тетяні Клімчук (бібліотекар із села Уховецьк)  і всім матерям, чиї сини знаходилися або знаходяться в зоні АТО:

                                                       Я за тебе молилася, сину…

Кожен день я за сина молилась,
Порятунку для нього просила:
– Збережи, Боже, сина – благаю,
Я єдиного лиш його маю.
Він – моя дорогенька кровинка…
Збережи… Збережи, Боже, сина.
…Свищуть кулі… Снаряди… Гармати…
На  колінах стоїть сива мати.
Наче чайка при битій дорозі…
Її серце – постійно в тривозі:
“Як там син, що він їсть, де ночує?”.
Знов зв'язок обірвавсь… Він не чує,
Як у слухавку хлипає мати,
Бо вогнем поливають гармати.
Вся в сльозах, вона плаче і плаче,
Бо півроку вже сина не бачить.
У матусі дрижить голосочок:
– У тебе народився синочок!
Сину! Чуєш?! Я маю онука!!!
Душу мучить гнітюча розлука.
Через деякий  час в телефоні:
"Мамо, рятуй! Я в полоні!!!".
Мати плаче. Не зна, що робити,
До кого їй іти і просити?
Швидше б сина з полону звільнили,
Бо чекати нема уже сили.
Щоби сина з полону забрали,
Просить Бога, щоб не катували.
Він все стерпить. Лишень відпустили б.
– Пити хочу… Немає вже сили…
…Слава Богу! Молитви почуті!
І наручники з рук вже розкуті!
Син додому спішить-поспішає:
Його мати, дружина чекають.
Уже потяг прибув до перону…
– Сину мій! Ти вернувсь із полону!
Сину мій! Дорогий мій синочку,
Я ж тобі вишивала сорочку.
Все ночами її вишивала
І гіркими слізьми гаптувала.
Ти – мій син! Патріот Батьківщини.
Ти   стояв на посту до загину.
Я горджуся тобою, мій сину, –
Ти життя віддавав за Вкраїну.
Я, мабуть, найщасливіша мати,
Бо таки дочекалась солдата.
Ти живий повернувсь, не загинув –
Я за тебе молилася, сину!..