вівторок, 14 березня 2017 р.

Лист-відгук на книгу : Любов Василів-Базюк "Дороги життя"

   Одна із кращих наших читачів, щира патріотка, яка безмежно любить Україну та своє селище, Л.В.Гарлінська, прочитала книгу "Дороги життя" Л. Василів-Базюк. Вона її
настільки вразила, що Лідія Володимирівна написала не просто відгук на прочитану книгу, а лист - звернення до автора. 

  - Шановна, дорога і далека пані Люба! Ваше ім'я відповідає Вашій особистості. З перших сторінок книги "Дороги життя" я заочно полюбила Вас, дороговказом стала Ваша книга.
   "Поклик крові не пропав!" Це Ваші слова, які закликають , спонукають любити понад усе рідну батьківську землю, ім'я якій - Україна. Мені запам'ятався вислів Матері Терези: "Люди  не люблять тих, у кого мир у душі і в серці".  А Оноре де Бальзак писав: "Чиста душа завжди покаже тільки правильний шлях". Всі ці вислови дуже підходять до Вас. Одинадцять разів відвідали Україну навіть у такому поважному віці. Вас кличе серце, переповнене любов'ю до України, такої багатостраждальної Матері усіх нас, патріотів. Близько до душі сприйняла Ваш заклик: "Живи і гори, але не для того, щоб згоріти, а щоб гріти і світити". Нехай ще довго Вас береже Всевишній і Вашу родину для добрих справ. Я захоплююсь вчинками Вашого батька - священника, його надзвичайною добротою, витримкою, любов'ю до людей , дітей своїх і чужих.
  Назви Ваших книг і поезій самі говорять про себе: "П'ять колосків", "У горі та сльозах наша доля", "Геноциди в Україні", "Крізь пекло на землі", "У вирі тоталітарних режимів"...
   Диплом "За щиру любов до матері - України", ради цього варто жити і творити.
   Як добре, що Ви поезією привітали борця за УПЦ КП святійшого патріарха Філарета, страждаєте разом з нами через події на Сході України. Про це свідчить вірш "Кіборгам". Скільки рішучості і болю у Вашій характеристиці Путіна (садист і т.д.) і Кирила, який не тільки не стримує, а благословляє своїх злочинців на загарбання чужої землі. 
  Від самого зародження я відвідую і борюсь за УПЦ КП, бо я патріот. Церква наша бідна, бо відвідує її набагато менше людей, на жаль, ніж московську. Священник дуже відданий своїй справі. Сам штукатурив, обкладав плиткою, фарбував і церква стала впорядкованою, але протікає дах, немає купола і все тому, що не вистачає коштів. Звертались до чиновників, бо наша церква встала з руїни, а це пам'ятка архітектури, але ніхто не допомагає. 
   У нашому селищі Голоби (це між Ковелем і Луцьком) дуже повільно утверджується рідна церква. Усі вчителі - прихожани московської церкви. То якими вони можуть виховати молоде покоління? Думалося, що після революції Гідності  будуть більші зміни у свідомості людей. 
   Мені дуже імпонує Ваша манера викладу. Ви згадуєте, що впали, обдерли обличчя... І так задушевно, що я на собі це відчула. Більше не падайте, тримайтесь. У таких чужих і далеких землях Ви досягли високої освіти, широкого заслуженого визнання, допомагаєте будувати школи, церкви. , подібні до Вас за п'ять років освоїли 5 млн акрів землі і т.д. Ось яка ми нація! Але національну гордість, на жаль, мають не всі.
  Щиро бажаю Вам міцного здоров'я з роси і води, бадьорості духу,  войовничого запалу,  а Бог хай дарує многі літа,  бо Ви цього заслужили.
Л.В.Гарлінська
ветеран педагогічної справи
 

Немає коментарів:

Дописати коментар