пʼятниця, 17 лютого 2017 р.

Роздуми над книгою: Лемко І. Львів - місто кохання.

  
    І знову у нас в гостях наша найкраща читачка , розумна і красива жінка Валентина Володимирівна Бережна. Вона написала відгук на книгу  "Львів - місто кохання"
   Лемко Ілько  Львів - місто кохання. - Львів: Апріорі, 2013. - 240 с.

-  Це книга про цікаві історії, які відбувалися в м. Львові. Львів, крім того. що це неймовірної краси місто, це ще й місто неймовірної краси історій кохання, історій справжніх, не легенд, сповнені силою романтизму і драматизму. Справжні львівські історії набагато цікавіші від будь - яких видуманих легенд. Читаючи ці історії вимальовується картина Львова,  як неповторного міста кохання.
   Події цієї історії відбуваються в 1594 році. А описав її історик і бургомістр Львова Бартоломей Зіморович більше аніж півстоліття після того, як вона сталася.
   Молодий. гарний і багатий італійський купець Паоло Мікеліні вперше приїхав до Львова, хотів своїми очима побачити світ, бо це були часи, коли люди прагнули подорожей, знали кілька іноземних мов,  читали багато книжок. Хлопцеві чомусь запала в душу наша загадкова країна. І він, сповнений райдужних надій і мрій, нестримного бажання пізнати загадковий край, знайомство з цікавими людьми, їх звичаями, несло його ніби на крилах до мети своєї подорожі - міста Лева.
    Як кожна молода людина він мріяв про кохання. Це те, що усі ми переживаємо в юності. Це той стан душі,  коли без жодної на те причини. хочеться співати, скакати аж до неба, душити в обіймах того,  хто трапиться тобі на шляху. 
   В цю мить ти відчуваєш щастя, але найбільше щастя чекає на тебе попереду. Можливо воно прийде ще не скоро, але радісне саме очікування. Ці почуття рано чи пізно настануть. В цьому Паоло був абсолютно упевнений.
    У хлопця розбігалися очі від львівських красунь, особливо йому подобалися білявки. Він ледве встигав переводити погляд з однієї красуні на іншу. 
    І ось він побачив скромно вбрану, невелику на зріст дівчину з розкішним світлим волоссям, яка набирала воду. Вона також встигла звернути увагу на молодого італійця.  Це була Пелагія.
   В одну мить хлопець і дівчина усвідомили, що з ними сталося щось важливе, щось змінилося в їхньому житті. З молодими людьми сталася банальна пригода,  яка може лише статися  з чоловіком і жінкою - вони закохалися.
   Мікеліні був запрошений до оселі, де і відбулося знайомство з батьками дівчини. Пелагія і Паоло жодним чином не виказували своїх почуттів,  лише в душі раділи з того, що випадок нарешті звів їх.
   Молодий італієць дуже сподобався батькам дівчини. Вони завжди мріяли про такого нареченого для своєї доньки. Всі відразу ж побачили зародження серйозного кохання.
   Пелагія була дуже цікавою співрозмовницею, начитаною і грамотною. Вона розповідала Паоло безліч цікавих міських історій. Водила по місту, де було багато цікавих архітектурних споруд. 
   А про головне вони мовчали... Бо насправді були щасливими і дуже любили одне одного. 
   Паоло хотілося бути з Пелагією завжди і всюди, ціле життя і йому було було б солодко навіть померти за неї, за один її погляд.  Він не міг збагнути,  що це за думки,  що так хочеться за неї померти? 
  Пелагія слухала найсолодші слова у світі:
     - Мила моя дівчинко, як я тебе кохаю. Яке щастя, що я тебе знайшов. Я хочу бути з тобою тут усе життя, все життя тебе кохати і все життя бути для тебе єдиним.
    Правда ж, які гарні слова говорив він своїй коханій? І, напевно, кожен із нас хотів би їх чути завжди.
    А які гарні листи вони писали одне одному. Кожен рядочок був про кохання. Зустрічі їхні були трепетними  і хвилюючими. А які чудові і дуже коштовні подарунки привозив їй Паоло з Італії.
    У Львові почалася страшна епідемія. Люди втікали в ліси і поля. Але й це не дуже допомагало. Вмирали  щоденно десятками. Не оминуло це лихо і Пелагію. Вона тяжко захворіла і Паоло,  довідавшись, що його наречена Пелагія невиліковно хвора, свідомо йде на смерть лише заради того, щоб потішити свою кохану в останні дні її життя. Його відмовляли, забороняли сидіти біля хворої, але Паоло не уявляв свого життя без Пелагії. Він приніс себе в жертву коханій. Це говорить про велике світле кохання.
    "Що любов з'єднає - і смерть не здолає" - це слова поета Ш.Шимоновича.
   В цій книзі є ще й інші цікаві історії про кохання, але я поділилася враженнями від історії під назвою "Кохання і смерть", яка мені дуже сподобалась. 
Рекомендую почитати! 

Немає коментарів:

Дописати коментар