пʼятниця, 28 листопада 2014 р.

День Гідності та Свободи.

    В бібліотеці відзначили День Гідності та Свободи. Це свято започатковане указом президента України 13 листопада 22014 року - повідомила у своїй інформації  завідуюча бібліотекою  В.В.Січкар.
    А також сказала, що  Майдан 2004, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності, які  стали випробуванням на цінність особистості людини, виміром людськості та гідності, змінили Україну. Українці продемонстрували свою європейськість, своє прагнення до свободи.  В.В.Січкар розповіла про  ті  історичні події, які перевернули свідомість українців, про патріотизм нашого народу. Згадали Героїв Небесної Сотні та усі воїнів , що загинули на Сході України заради миру і злагоди країни, в тому числі і юний дев'ятнадцятирічний голобчанин Станіслав Максимчук.

   В бібліотеці було оформлено книжкову виставку під назвою "Тернисті шляхи мужності і слави"  , на якій були  представлені твори, які відображають події на Майдані, під час Революції Гідності та події на Сході України. Присутні ознайомилися з папкою , в якій розкриті бойові звитяги Героїв Небесної Сотні. 

Допоки  в  грудях б’ється  серце...

Від цього року 21 листопада в Україні – День Гідності та Свободи.  Це, вважаю, правильна реакція Президента на події на Майдані, увіковічення Героїв Майдану,  бо про ті доленосні події зобов’язані знати нащадки.
Подвиг Героїв Небесної Сотні та Героїв, які гинуть на Сході, захищаючи мир і злагоду на рідній землі, не повинен бути забутим. Це – уроки патріотизму, вірності і безкорисливості. Треба мати в серці неймовірно велику  любов до неньки-України, щоб не зламатися.
Перебуваючи в нелюдських умовах, знаючи, що ворог вдесятеро сильніший за тебе зброєю, стріляє, нівечить усе довкола, а ти, зціпивши зуби, стискаючи зброю, не маєш права стріляти, бо там – мирні люди, діти, бо підписано перемир’я…
Сумно було в бібліотеці Голоб того дня. Зібралися небайдужі відзначити День Гідності та Свободи. На екрані – фотознімки подій на Майдані. Ведуча – голова районної ветеранської організації Валентина Січкар – з’ясовує, чому відбувся Майдан. Присутні полемізують.
А не треба далеко йти. Адже у Голобах без війни зник безслідно плодоконсервний завод, який славився далеко за межами України своєю продукцією. Була сировина на місці: полуниці – в Погіньках, березовий сік, яблука –  поруч.  А сирцех, льонозавод, РММ, ПМК?! Все пішло у “прірву” – в чиюсь ненаситну кишеню.
Треба, щоб чиновники, влада  знали, що зажерливість, порушення Закону чи моралі колись вилізуть на поверхню, і злочини мусять бути покарані та засуджені. Хіба не через їхню ненаситність ми, обдаровані Богом на такій землі, постійно маємо проблеми?! Хіба не через них – лицемірних і брехливих –  цвіт нації, розум нації зміцнює економіку інших держав, а малограмотні спритники і перевертні стали неймовірно багатими?!
Саме вони цураються рідної мови, не знають і не хочуть знати історії своєї Батьківщини, проблем рідного народу. Україна для них  – комора. І яку відданість Україні, воїнам проявляє  мій рідний народ у цей тяжкий час: плетуть, шиють, в’яжуть, купують, співчувають. А чого варті волонтери! Безкорисливі, сміливі, з хоробрими і люблячими  серцями! Ворог помилився: Майдан зробив наш народ сильнішим, згуртованішим.
Кожної неділі, кожного свята ми в храмі УПЦ КП стаємо на коліна у спільній молитві за мир в Україні, за наших  безстрашних воїнів, за загиблих. А узаконення Дня Гідності та Свободи зобов’яже кожного не бути байдужим, берегти свою Батьківщину більше життя, бо є з кого брати приклад і пробуджувати свою совість: «Чому хтось, а не я? Я сиджу в барі, а хтось  – в холодному окопі…».
Добре,  що в бібліотеці впорядковано альбом Героїв Небесної  Сотні. Це не просто перелік прізвищ. Відкриваю першу сторінку – на мене із світлини дивиться добрими очима вродливе обличчя юнака. Йому б тільки жити, берегти чи створювати сім’ю, а він, як сотні інших, вмирає, захищаючи нас. Хіба можна без сліз чи байдуже листати таку книгу Пам’яті?
Хвилює і стенд під назвою «Він загинув, щоб жила Україна», присвячений світлій пам’яті Станіслава Максимчука. І постійно біля портрета —  квіти і свічка пам’яті. Загинув голобчанин у дев’ятнадцять у бою за Савур-Могилу, перебуваючи в зоні АТО. Був Станіслав гранатометником механізованого батальйону… Війна нівечить людські душі, але нехай не знищить людської гідності і людяності. Допоки  у грудях б’ється серце – будьмо патріотами!
День Гідності та Свободи співпав із днем святого Михаїла. Це символічно, бо архангел Михаїл – переможець зла, мужній лицар, захисник, який перемагає темні сили. Молімося: нехай він охороняє нашу рідну землю та її захисників від сатанинських задумів наших ворогів та допоможе здобути мир і щастя моєму миролюбному народові!
Лідія ГАРЛІНСЬКА.
смт Голоби.

Немає коментарів:

Дописати коментар