четвер, 23 січня 2014 р.

Талановита дівчинка.

   Вже не один раз писали ми про нашу читачку,  юну художницю Олю Воробей. Сьогоднішня розповідь також буде про неї.
   В минулому році Ольга взяла участь у республіканському конкурсі "Дитячі історії про найголовніше", виготовила книжку-саморобку  "Мої Голоби". В книгу увійшли оповідання про рідне селище, написані автором і ілюстрації до цих оповідань.  Читачам бібліотеки книга дуже сподобалась. Що й не дивно - адже розповіді, з яких складається книга, дуже близькі і знайомі юним жителям селища.
     
 "...Найулюбленішим моїм місцем для відпочинку є старий парк із ставком, в якому ростуть столітні дерева, які зачаровують мене своєю загадковістю. Цей парк садили ще при володінні князів Вільгів..." ("Мої Голоби")

     "... Більше,  як півстоліття  цим вишиванкам, але вони і дотепер є в нашій хаті і висять на почесному місці..." ("Бабусині рушники, мамині сорочки")

     "...Коли починаються канікули  -  розпочинається справжнє літо. Ось і цього року, коли сонце досягло найбільшого злету, настала найулюбленіша пора голобської дітвори - канікули..." ("Соняшники")
    "...В бібліотеку вони любили приходити, тому,  що там для них відкривалося багато цікавого, було безліч книг,  які можна читати і перегортати годинами.  А потім можна було ще і погойдатися на гойдалках, які цього року розмістили біля бібліотеки. Юрко з Наталею знали, що гойдалки, і цілий ігровий майданчик подарував якийсь добрий дядько, як тепер кажуть - меценат. А ще він подарував бібліотеці багато гарних яскравих книг..."("Друзі")

     ".... Бабуся Оля розказувала, що про калину написано легенди, казки, співається багато пісень. І мені дуже сподобалися ці слова з пісні:
Я не груша, я не слива.
Я - калинонька вродлива.
Я стою в зеленім листі, 
І в червоному намисті... "     
("В саду калина")
  
  

Немає коментарів:

Дописати коментар