четвер, 13 червня 2013 р.

Вивчаємо історію рідного краю: Калиновник.

    Калиновник.
Людина пам'яттю живе-
Майбутнім і минулим...
(Л.Ржегак "Рідна хатино...")
     Довідка: Село Калиновник (в минулому - невеличкий хутірець), належить до Голобської селищної ради. На даний час там проживає сорок чотири людини.
     Якихось офіційних згадок про село Калиновник не має. А з переказів історія його виглядає так.
    Під час реформи 1861 року в Голобах кожен із 98 дворів одержали земельні наділи, які селяни повинні були викупити. Але, як і  до реформи, власниками кращих земель були багаті. Бідняки брали гірші, дешевші ділянки, здебільшого це були ліси, чагарники. А в ті часи дорога (шлях) з с. Бруховичі і до траси Ковель – Луцьк йшла  через невеликий хутірець Калиновник. Селяни біля шляху одержували землю і будували житло. Першими господарями тут були: Чумак Кирило, Матердей Павло, Присада Василь, Лук’янчук Матвій, Іванюк Петро, Кочубей Мусій, Кочубей Володимир.
    Під час Першої світової війни на цих землях стояв фронт, вона була порита траншеями,  поснована дротяними огорожами. В 1915 році жителів хутора Калиновник, як і навколишніх сіл, евакуювали в Дніпропетровську та Кіровоградську області, де вони перебували до підписання Брестського договору.
    Після повернення додому було дуже важко ,   багато хат згоріло , господарства занедбані. Люди почали будуватись біля дороги (шляху).  Калиновник був поділений надвоє, ті, що ближче до Брухович -  належали Бруховичівській церкві, діти ходили в школу. А ті, що ближче до Голоб – відповідно належали до Голоб. Навіть священики, коли ходили в Пасхальні дні, то один по своїх хатах, а інші – по других. Люди жили дружньо, ніколи не виникало ніяких непорозумінь. Один кінець вулиці святкував празник на Покрову, інший – на св.  Петра і Павла.
     Під час польського панування в Калиновнику поселилось декілька сімей поляків. Вони були бідними, жили з українцями мирно. Характерно для села  те, що тут ніколи не було панів, багатих (можливо, не було великих наділів, кругом непрохідні ліси, чагарники). Старожили пам’ятають, що були такі дуби, що діти брались за руки  по п’ятеро і не могли охопити . Багато було ліщини, була вона такою високою, стовбури такі товсті, що потрібно було лізти на дерево і трусити горіхи. Але головне – ці ліси були зарослі калиною, можливо (старожили стверджують), що саме від цього пішла назва с. Калиновник.
   Споконвіку в селі жили одноосібно, сплачуючи різного роду податки. Іноді вони були надто великі. Звичайно, селяни не мирилися. І уже в 30-ті роки піднімаються на боротьбу за визволення, спільно з голобчанами. Організаторами були Матердей Дмитро Павлович, Тетяна Кирилівна Чумак.  Уже в кінці 20-х років в Голобській школі утворилась комсомольська організація, якою і керували  Тетяна Чумак та Володимир Лук’янчук.
    В 1932 році Т.Чумак заарештували. Спочатку Тетяна перебувала в Ковельській тюрмі, пізніше перевели в Білостоцьку тюрму, де вона була закатована.
    В 20-30 роки солтисом в Калиновнику був Кочубей Федось.  Це вже було село і воно належало до Голобської гміни.
    Під час німецької окупації село майже згоріло (більше десяти  хат із сорока). Коли наближалась визвольна канонада, в селі стояв фронт. Жителі-біженці деякий час проживали в с. Жмудче. 16 березня село визволили від німецьких окупантів. В перші дні війни на фронт пішли Присада Василь, Кочебей Володимир, Гель Феодосій, Кочубей Аркадій, Матердей Володимир і ніхто з них додому не повернувся.
   В УПА перебували: Савіцький Олексій,  Пасочник Ілля, Банжа Іван, Банжа Марія, Ніколайчуки Віра та Ніна. Всі вони були засудженні , після звільнення проживають в Ковелі, Львові, Москві.
    В перші повоєнні роки в селі організувався колгосп – «1 травня».  Головою був Матердей Ананій Павлович, бухгалтером – Ольга Андріївна Павлишина (Пасюк). Контора  колгоспу розміщувалась в хаті М.Савіцького.
    В 1959 році проходило укрупнення колгоспів. Всі навколишні села увійшли до великого багатогалузевого господарства «Дружба». Матердей А.П. став працювати директором районного будинку культури, О.А.Павлішина – бухгалтером в колгоспі. Саме село  Калиновник стало бригадним селом. Тут побудували сільський клуб (який і нині є, хоч працює на громадських засадах), магазин. Все інше – в Голобах.
   Жителі с. Калиновник відвідують в селищі Свято-Георгіївський храм, святкують усі свята разом із голобчанами.
   В 2011 році в селі поставили (де і колись був) Хрест, на якому ікона Покровської Божої Матері. Освятили його на Покрову. Від того часу на день Покровської Божої Матері тут проводяться богослужіння.

    В 1991 році пройшла реорганізація сільського господарства. На базі колгоспу «Дружба» утворились три сільськогосподарських підприємства. Один із них знаходиться в селі Калиновник. На зборах пайовиків жителі одноголосно назвали його «Калина». Очолює господарство Омельчук Олександр Дмитрович.

 

2 коментарі:

  1. Така гарна назва! Чудове село! А у тебе як справи?

    ВідповістиВидалити
  2. Цікава історія у вашого села. Гарна ідея на сторінках свого блогу знайомити з непізнанними сторінками минувшини.

    P.S. Приєднуйтесь до читачів мого блогу "Я-бібліотекарка!" http://gremyachebibl.blogspot.com/ . Буду рада спілкуванню!

    ВідповістиВидалити