Таку тему розкрили працівники бібліотеки в день річниці виведення військ з Афганістану. Була оформлена книжкова виставка " Афганістан болить в моїй душі". Під час проведнння перегляду літератури вшанували пам'ять земляків, які не повернулися в рідні домівки з чужої землі : Миколи Банджі та Віктора Потапчука.
Микола Олексійович Банджа народився 8 квітня 1965 року в селищі Голоби Ковельського району. По закінченні місцевої десятирічки навчався в лісовому технікумі в місті Великі Луки Псковської області (Росія). Призваний в армію 5 квітня 1983 року. В Афганістані - з листопада 1983 року. Молодший сержант, командир відділення. Був поранений у бою і 5 серпня 1984 року помер в госпіталі від ран. Микола з дитинства захоплювався різьбою по дереву. Особливо пам'ятні батькам Мавка і Лукаш, Вирізбленні сином до маминрго п'ятдесятиріччя. Працював вночі, щоб зробити неньці сюрприз. Є роботи Банджі і в Ковельському лісгоспзазі, звідки хлопець одержав направлення до технікуму у Великих Луках, де не тільки навчався, а й вів гурток із художнього різблення по дереву.
Потапчук Віктор Володимирович народився в селі Бруховичі Ковельського району. Закінчивши восьмирічку, заочно навчався у вечірній школі. Працював у колгоспі різноробочим. Призваний в армію 4 липня 1979 року. Незабаром його направили в Афганістан. Молодший сержант, мінометник. Загинув 3 серпня 1980 року. " Віктор з дитинства мріяв працювати на землі, а пішов у землю, -згадує його мама Євгенія Никифорівна. Я дев'ять місяців не спала, все думала, за що моя дитина страждає на чужині?"
Віктор був одним із перших волинян, хто загинув на чужій афганській землі. Виконуючи чергове завдання командування, він разом із товаришамипотрапив у засідку душманів. Три дні поранений вояк стікав кров'ю, поки його знайшли бойові друзі. Та життя хлопцеві це не врятувало...
Прозвучала сьогодні в бібліотеці і поезія волинських поетів, присвячена пам'яті воїнів-афганців. Особливо боляче було слухати вірш Г.Оліферчук, присвячений всім матерям, котрі не дочекались своїх синів з Афганістану.
Згасає день підбитим журавлем,
А в горах тінню крадеться тривога.
Тихцем молитву хлопці шепотять,
Тремтить в диму підірвана дорога.
Немов коротким спалахом свічі,
Тим юнакам життя прожить судилось.
А їм було всього по двадцять літ,
Й спокійна мить лише у снах їм снилась.
...Туман журби над хатою дрижить,
І мати сльози витира солоні.
Медаль від часу блиск свій утрача,
Й посмертний орден блякне на долоні.
Печуть тавром розпеченим слова,
Котрі зухвало душу допікали
Батькам.Гірш кулі сказано було:
"Ми їх туди, в Афган, не посилали!"
...Хай вам ніколи вже не заболить
Той біль, що нам болів в Афганістані.
А горе серця наших матерів
На Всесвіт весь хай обеліском стане.
Згадаймо всіх: і мертвих, і живих,
І тих, що не прийдуть уже додому.
Хай пам'ять вічна буде їм завжди!
Німа печаль схилилася додолу...
Використана література:
Афганістан. Волинський рахунок / Упорядники: С.Бортніков, Г.Павлович.-Луцьк : ПВД "Твердиня", 2009.-196 с.
Афганистан болит в моей душе...: Воспоминания, дневники.- М.: Мол. гвардия, 1990.- 254 с.
Дмитренко А.М. АИСТ : Худож.-докум. повесть.-К.: Воениздат, 1990.- 557 с.
Забути не дано : Нариси, вірші.- Луцьк : Надстир'я, 1998.- 152 с.
Лупій О.В. Кольорами предків : віпші .- К.: Молодь, 1991.- 128 с.
Слапчук В. Дзвін із червоною зіркою : вірші з афганського зошита .- Луцьк : ПВД "Твердиня", 2008.- 148 с.
Папка газетних вирізок : "Час і досі не загоїв рани, цей довічний біль, Афганістан"
Немає коментарів:
Дописати коментар