З Днем незалежності, Україно!

Україна - це прозора, джерельна вода,

Солов'їні гаї та діброви...

     Золота, чарівна сторона. Земля,  рясно уквітчана, зеленню закосичена, ненька наша - Україна. Скільки глибини у цьому співучому слові...

     Це золото полів, бездонна синь зачарованих небес, тихий плес річок, сині очі озер і ставків. Це безмежні ліси, зелені долини і луки, Карпатські вершини і синя даль Дніпра, Донецькі простори і зоряний Південь, наше голубооке Полісся і Крим, білі українські хати і велич міських краєвидів, все це -  наша Україна.

  У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна має багате і славне минуле. Вона виколисала велетнів сили і духу, таких, як Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Леся Українка, Михайло Грушевський і інші.

   Виповнюється 21-а річниця незалежності України. В районному будинку культури відбулись урочистості, присвячені цій знаменній даті. Бібліотекарі також долучилися до проведення свята. В фойє була представлена розгорнута книжкова виставка "Для мене в світі ти єдина, моя чарівна Україна"

 

     А в бібліотеці для дітей була проведена літературна година "Моя Україна - вільна держава, з нею пов'язую долю свою"

Достигли яблука у літньому садку...

    14 серпня святкували ми  День Маковея, або Перший Спас.
    Свято Маковея - одне із поетичніших і найшанованіших в Україні. Цього дня в церквах святять воду, квіти й мак. На Маковея кожний мав букет квітів, в якому обов'яково були присутні достиглі голівки маку. Такий букет називався "маковійчик" і ньому можуть бути і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і барвінок, а також різні трави( які в нороді називають зіллям, зіллячком).
Перший Спас називався ще й Медовим, тому що вулики до цього часу наповнюються медом і пасічники починають медозбір. Тільки після освячення першого меду в церкві на Маковея можна було розговлятися.
   У Перший Спас починається Успінський піст, який триває два тижні. У народі кажуть, що Перший Спас - це проводи літа
   Другий Спас , 19 серпня,  це свято Перетворення Спаса нашого  - Ісуса Христа. Називається свято ще - яблучний Спас. За церковними переказами, колись дуже давно в цей день узяв Ісус Христос Петра, Якова та Іоанна й повів їх на високу гору. Там він на очах здивованих людей змінився: обличчя його засяяло, одяг став білий, аж ясний.  Ось яке перетворення Сина Божого мається на увазі.
  У церкві в цей день святять фрукти(груші, яблука), мед і жито-пшеницю. Саме від цього дня можна їсти яблука.

І  кожне  яблуко  із  свіжого  врожаю,

Магічну  має  силу,    стимул  жити…

  Існує така легенда: на Спаса ходить Бог раєм та роздає дітям яблука, але не всім, а тільки тим, чиї матері дотримувалися звичаю й до яблучного Спаса не куштували яблук. Якщо мати порушила правило, її дитина гостинця не отримає. Свідома відмова матері від ласування яблуками до цього дня певною мірою схожа на піст на згадку про втрачену дитину, яка померла ще малою.

    Цього дня поминають ще й померлих родичів.

 

 

 Освячення святкових кошиків із фруктами в Голобському Свято-Георгіївському храмі.

Смачного  меду,  яблучка  святого,

Добра  родині,  щастя  у  сім’ї,

Святкуймо  Спаса  і  молімось  Богу,

Радіймо,  що  живемо  на  землі.
(В.Назарук )

     29 серпня завершується цикл літніх свят - Третій Спас, або як його ще називали - Горіховий Спас. Називали його так, тому що до цього дня достигали лісові горіхи і починався їхній збір. За нородними уявленнями, урожай горіхів передвіщав на майбутній рік урожай жита. У цей день їдять волоські горіхи, фундук, кедрові горіхи  та будь-які інші.
      Про все це розповідали бібліотекарі дітям, які 19 серпня зібрались в бібліотеці на духовну годину "Свято Спаса і меду"

"Лісова пісня" Лесі Українки - безсмертний гімн природі та красі людських почуттів.

      Надходить чергова річниця з дня написання "Лісової пісні", невмирущого творіння нашої дорогої землячки Лесі Українки. Написала Леся драму-феєрію, перебуваючи на лікуванні в Грузії. Всього за дванадцять днів створила вона безсмертний гімн волинській природі. Це поетичний і трагічний твір про красу чистого кохання, про високу мрію людини, про її одвічний потяг до прекрасного, до людяного. Прекрасне в природі, як і в людській душі, ніколи не вмирає.
     В "Лісовій пісні" поєдналися фантазія з дійсністю, буденне із світлими поетичними мріями. Тут протистоять два світи. Один - темний, жорстокий, де панує користолюбство й насилля. Другий - романтичний, ідеалізований, сповнений людяності, любові й краси.
     Про все це говорилось в бібліотеці на літературній годині "Лісова пісня - це гімн природі та красі людських почуттів"

 

 

Оформлено книжкову викладку творів Лесі Українки.

 

   Багата спадщина Лесі Українки - невмируще джерело краси і творчого духу народу, з якого вічно черпати усім живущим і прийдешнім поколінням чисту воду, брати наснагу для життя і праці. Так Людмила Ржегак, наша землячка і поетеса, побувавши в с. Колодяжному написала такі віршовані рядки:

Я була у Лесинім садку,

Чула шепіт трав й дерев столітніх.

Подумки й тепер по стежці йду

Повз шеренги хризантем розквітлих.

Дуб кремезний пам'ять береже,

Білий дім зітхає серед ночі,

Тишу у окрузі стереже,

Тайни Лесі й помисли дівочі.

Тихо спить у роздумах ставок,

Верби ледь колишуть надвечір'я.

Наче в змові стовбур і листок -

Сторожують Косачів подвір'я.

Зупинився тут 20-й вік.

Хто лиш не листав його сторінки...

Та повік не змиє часу лік

Велич духу Лесі Українки.

Гордимось волинянкою.

 

 Дуже приємно було дізнатись, що солістка Луцького районного будинку культури Галина Конах, яка 6 травня, на день селища Голоби, співала в нашому будинку культури(див.6 травня - День селища Голоби.),
на XXI Міжнародному конкурсі естрадних виконавців "Слов'янський базар - 2012" зайняла друге місце і одержала премію 6000 доларів.
   Третє місце і премію обсягом 3000 доларів США отримали Фредеріка Маріані з Італії та Славіна Калканджиєва з Болгарії.
  Перше місце і 9000 доларів здобула Саманта Тіна з Латвії.
  Гран-прі і 15 000 доларів – за македонцем Бобаном Мойсовскі.
  Ми гордимося Галиною і бажаємо їй нових перемог!

 

Краснеє літечко, золота ситечко, як же тебе не любить?

Гойдається віття зелене

У човнику теплого літа...

   Канікули досягли зеніту.  До бібліотеки поспішають діти на масові заходи, щоб попрацювати на комп'ютерах, обміняти книги... А сьогодні малеча зібралась на чергове засідання фітобару "Рум'яночок"( що означає слово "фітобар" - див. Фітобар "Рум'яночок" у бібліотеці.). Зустріч вирішили провести на свіжому повітрі,  біля бібліотеки. Чудова літня днина, напоєна яскравим сонечком і запахами дерев, квітів та травички допомагала більш повно розкрити тему засідання фітобару - лікарські рослини і їх чудодійні властивості.
  Була  оформлена  викладка  літератури "З любов'ю до рідної природи", на якій розмістили книги  про дивосвіт природи, про лікувальні трави.

     Бібліотекар розповіла про всім відому ромашку, м'яту, нагідки і дивину.  Дізналися діти про цілющі властивості деревію, золототисячника, звіробою . Зілля, коріння квітів, трави мають чудодійну силу, їх використовують у медицині. У народі є багато прикмет про рослини, які є неоціненним скарбом для людини, наділені  "священною силою". В книжках можна прочитати, що кропива, лопух,  богородська трава мають властивість заспокоювати, у них гарний запах. Розвішують їх у  кімнатах.
     Гілки осики, горобини, берези і дубочків відганяють комах, моль, якщо ними затуляти щілини між дверима і вікнами.
    Є трави і зілля, якими лікують, є, які хилять до сну, які збуджують, дають силу і енергію , але є й такі, що мають отруйну властивість.

    Поласували діти духмяним цілющим напоєм. Неповторний смак  чаю дуже сподобався малечі.

   За допомогою Інтернету більш повніше дізналися про  трави, які лікують і які ростуть саме у нас, на Волині.

 

Квіти ніжні бережіть,

Без потреби їх не рвіть.

Бо чарівної краси 

Не побачим я і ти.

Під чаром рідної Землі.

Літо. 

 Ніжиться літа корона у снах барвінкових,

П'є прохолоду із вранішніх крапель роси,

 Відпочиває у спеку на гілках вербових,

 Сонячне сяйво собі припина для краси.

 Море зелене, море зелене - серця розмай,

 Запах медовий, килим шовковий - мій дивокрай.

 Літо духмяне, сонце рум'яне, не остигай. 

Сон кольоровий, світ загадковий - мій рідний край.

 Пахне розпечене літо воложистим сіном,

 Золотом жита встеляє ясний небозвід.

 Леготом тихим і теплим, п'янливим жасмином

 Ніжно проймає увесь закосичений світ.

 Л.Ржегак

Ми вдячні БІБЛІОМОСТУ.

     В далекі повоєнні роки в селищі Голоби проживала де-який час письменниця, вчитель, акторка Галина Орлівна (Мневська-Возна). Похована на нашому кладовищі і виконано її заповіт - "посадити червону калину на її могилі".
    Кожного року в річницю її пам'яті селищна бібліотека проводить літературні години про її життєвий і творчий шлях.

    Робили самі для себе, поки до бібліотеки не завітав "Бібліоміст" і подарував нашим користувачам комп'ютери. Спасибі!!! Ми вийшли в світ.

    Про Г.Орлівну (Мневську-Возну)  прочитали в далекій Америці. Науковець Ольга Бертельсен не тільки прочитала про Галину Іванівну на нашому блозі в публікації

Літературний вечір пам'яті Галини Орлівни "Я для тебе горіла, український народе!"

 , але й написала нам листа: " У мене до Вас велике прохання. Якщо це можливо, повідомте, будь-ласка, де знайшлася ця її фотографія, і чи можливо її використати у моїй роботі. Я пишу дисертацію на тему української інтелігенції 20-30 років. Було б цікаво завітати до Вас й сходити на могилу Орлівни. Планую це зробити улітку".

      Відтоді ми почали спілкуватися з пані Ольгою по електронній почті. Нам, звичайно, було цікаво дізнатися- хто така Ольга Бертельсен, де вона працює. І незабаром отримали відповідь: 

   "Я дуже Вам вдячна за відповідь! Такий детальний і дуже теплий лист! Ви не уявляєте, який це для мене подарунок--сьогодні мій день народження.

По-перше, не кожного дня я отримую щось з України; по-друге, цікаві речі Ви пишете про Орлівну, і що родичі Якова Возного зберігають пам'ять про цю родину..."
      Нам приємно було дізнатися, що пані Ольга - дочка українського поета Роберта Третьякова, пише докторську дисертацію про українську інтелігенцію 20-30 років.

     З Інтернету ми дізналися про батька пані Ольги (див.

Третьяков Роберт Степанович) , прочитали його вірші. А тепер чекаємо в гості Ольгу Бертельсен, якщо, як вона писала, щільний графік поїздки на Україну дозволить їй це зробити.

    Завдяки програмі "Бібліоміст"  і Інтернету ми одержали чудового прихильника бібліотеки. І маємо змогу спікуватися по електронній почті.  

           Ми, працівники бібліотеки, дякуємо  усім, хто причетний до створення програми "Бібліоміст" за можливість доступу до всесвітньої мережі Інтернет з метою обміну інформацією.