Книга написана російською мовою. Отже українською "Ні за які скарби". А сюжет про Польщу.Цікаво було заглянути в іншу країну хоч одним оком. Заглянула... І що? Прикро, але й там є любителі оковитої. І через неї страждають сім'ї. Але це проблеми скрізь. Та якби цю книгу прочитали ті, що п'ють, то, може, хоч дехто задумався б. Бо тут донька від імені скривджених виносить батькові вирок своєї неприязні до нього: "Ти зіпсував нам життя. Нам соромно за тебе. Ти нічому мене в житті не навчив, крім того, що на мужчин не можна надіятись. Якби від мене залежало, тебе давно тут уже не було б". Ось такий висновок: краще без батька, як з таким. І як приємно, що батько таки схаменувся, хоч і пізно, після смерті дружини, на жаль.
Дочка його Єва досягла в житті багато своїм розумом. Здобувши вищу освіту, вона любила науку і поступила в аспірантуру. Попереду її чекала багатообіцяюча кар'єра. Але доля була до неї не ласкава і зруйнувала всі надії. На її плечі лягли турботи про батька, сестер і хворого брата. Все покинула і вернулась в село.
З часом Єва зустріла свого рятівника і коханого. Але, його, хоч і був доброю людиною, затягла мафія в свої тенета. Незаконним грабіжницьким шляхом вони відбирали в людей квартири. Алекс зрозумів це, проте не так легко вирватись від бандитів. Він мало не поплатився своєю коханою. Раніше, до Єви, мав жінок, але то було захоплення і потреба в них. Коли ж узнав справжнє кохання, кинув на карту все ради неї. Бо вона була особлива. Проста, скромна, розумна, не вибаглива. Одяг для неї існував, щоб зимою було тепло, літом - не жарко, а весь рік зручно. Коли якось нагадала йому, що не пара для такого багача, Алекс сказав: "Ні за які скарби в світі я не хотів би, щоб ти була іншою". Бо любов не продається. А цінувати людину треба за її внутрішній світ, а не за багатство і зовнішній вигляд.
Єва була мужньою і вступила в нерівну боротьбу з мафією. Її підтримують односельчани і рідні.
Автори обіцяють продовження роману.
Немає коментарів:
Дописати коментар