Голобська селищна бібліотека: Бібліотека просить на гостини, у нас свято

27 вересня Голобська селищна бібліотека приймала дорогих гостей - ветеранів бібліотечної сфери, представників влади, колег, наших читачів. А зібралися ми з нагоди ювілею - 70 років тому , в 1946 році, в Голобах була створена бібліотека.

Свято вдалося на славу. Бібліотекарів і наших гостей привітали : голова об'єднаної громади С.В.Гарбарук, голова Ковельської РДА В.Т.Козак, голова Ковельської районної ради А.П.Броїло, зав.відділом культури Т.І.Матящук, директор Ковельської ЦБС, заслужений працівник культури України Г.М.Божик, голова ветеранів Голобської громади М.Ф.Янко, священники - о.Андрій та о.Ніфонт. З вітальним словом звернулася наша колега, депутат сільської ради В.Б.Йоц та наші читачі.

Кожна бібліотека, як і людина – має свою долю, і складається вона у всіх по різному, як у тій пісні О. Білаша «Два кольори», і вишита червоними, та чорними нитками. Так склалося в історії, що бібліотечні заклади у своєму становленні і розвитку проходять досить важкий і тернистий шлях, адже бібліотеки, на жаль, традиційно вважаються не головною сферою життя. Історія нашої бібліотеки сповнена багатьма подіями, йшла складним та гідним шляхом, тут творили, віддавали свої сили і уміння надзвичайно совісні, відповідальні та щирі люди. Біля витоків формування установи стояли працівники, завдяки ентузіазму яких бібліотека здобувала авторитет.
Першою завідуючою бібліотеки стала Марія Володимирівна Байда і знаходилася вона на початку вулиці Шевченка у двох невеличких кімнатках. Фонд формувався із дарованих книг з домашніх бібліотек та закуплених за державні кошти літератури в книжкових магазинах, бібколекторах.

Марія Володимирівна часто хворіла і вже в 1947 році в бібліотеку прислали двох працівниць. Фарбун Галина Іванівна стала завідуючою, а Софія Лук’яненко – бібліотекарем.

Відтоді спливло багато часу. Змінювався колектив і змінювалася сама бібліотека. На посту завідуючої Галину Іванівну змінила також прислана Мозгова Ольга Іванівна (до речі – чоловік її був зав. відділом культури), тоді Кавецька Марія Йосипівна, Яковенко Станіслава, Сергієнко Ольга Кирилівна.

Ті роки стали визначними в розвитку бібліотечної справи. В селах почали відкриватися бібліотеки. Як сказала мені в розмові 92-річна Ольга Кирилівна Сергієнко , вона сама і інші працівники пішки ходили в далекі села (тоді це був Голобський район) і відкривали нові бібліотеки. За свою роботу Ольга Кирилівна неодноразово нагороджувалась грамотами і подяками. У нас на стенді розміщена Почесна грамота за 1959 рік, підписана міністром культури СРСР Фурцевою. З усієї області в тому році тільки одній О.К.Сергієнко була вручена така грамота.

Робота бібліотек була спрямована на регулярне проведення бесід, конференцій, вечорів з організацією книжкових виставок, оформлення бібліотечних плакатів суспільно – політичної тематики. У ці роки багато уваги приділяється обліку і збереженню фондів, проводиться переоблік книжкових фондів, вводяться інвентарні книги. З пакунком книг і брошур бібліотекарі ходили в поле, на тваринницькі ферми, в майстерні. Вони збирали людей і читали їм газетні та журнальні статті, уривки із художніх творів.

Премудросте земна, бібліотеко!
Віват тобі, хранителько свята!
До тебе йдуть із близька, і здалека,
Щоб почерпнуть від тебе лиш добра.

В 1962 році завідуючою бібліотеки для дорослих стала Марія Архипівна Донцова, яка до того часу 10 років вже працювала в дитячому відділенні бібліотеки. Цілих 24 роки мудро керувала вона бібліотечною установою. Під час бібліотечної роботи відзначилася своєю невтомною працею, несла культуру в маси, сприяла розвитку духовності в селі. І, вже на пенсії, ще до 20 років працювала в церковній бібліотеці.

Не можу не згадати і високий професіоналізм Євгенії Михайлівни Разіної, яка із 1970 року працювала в читальному залі бібліотеки, готувала і проводила масові заходи.

1980 рік став новим етапом у розвитку бібліотечної справи. Була створена централізована система державних масових бібліотек Ковельського району і селищні бібліотеки – для дорослих та дитяча стали одними із бібліотек-філій ЦБС. Завдяки цьому покращився кількісний та якісний склад книжкового фонду.

З 1986 і по 2016 рік господинею бібліотеки була Валентина Володимирівна Січкар, ветеран бібліотечної справи. За її плечима багатолітній досвід, авторитет, повага з боку читачів і представників влади. За вагомий внесок в розвиток бібліотечної галузі, сумлінну працю вона неодноразово нагороджувалась почесними грамотами районного і обласного відділу культури.

Шлях від училища до пенсії

З великим стосом книг.

Звичайно, жіноча професія,

Хоч часом не чула ніг.

З її ініціативи при бібліотеці було створено клуб ветеранів війни і праці «Червона гвоздика».

З того часу минули десятиліття. «Червона гвоздика» тепер має назву «Червона калина». Вже багато років очолює колектив Марія Федорівна Янко. Славиться хор своїми творчими здобутками. За тридцять років аматори сцени отримали багато нагород: грамоти, подарунки та грошові премії. Вони брали участь у творчих звітах ветеранських організацій області і щороку ставали переможцями. У 2004 році колективу присвоєно звання народного аматорського.

Діток в сім’ї приносять лелеки,
І як тільки вони підростуть,
До дитячої бібліотеки,
Як до друга найкращого йдуть.
Навіть ті, хто не вміють читати
Тут гортають книжок сторінки.
Книга й лялька – веселі спектаклі,
Їх відвідують всі залюбки.
І у казку поринувши разом,
Відкриваючи дивні світи,
Малюки розуміють відразу –
Дім цей рідний для них назавжди.
А коли до обкладинки вперше,
Як до квітки, торкнеться рука,
Над малюнком казковим завмерши,
Розквітає душа малюка.
І ніколи вже більше не зможе
Обійтись він без книги в житті.
Дім, де книги живуть, допоможе
Не лишитись йому в самоті.

В 1946 році була створена бібліотека для дорослих, а к кінці 1946 – на початку 1947 року – в селищі появилось дитяче відділення бібліотеки. І першою в ньому стала працювати Ніна Павлівна Наконечна, людина надзвичайно добра, ерудована і яка вміла знайти підхід до дитячих сердець.

В 1970 році дитяча бібліотека була вже не відділенням дорослої, а самостійною установою. І очолила її Ніна Степанівна Бондарук. Про Ніну Степанівну також можна сказати багато гарних слів. Закохана у свою професію, вона віддала бібліотечній справі 36 років свого життя.

В 1960 році, ще навіть не закінчивши Ківерцівське училище (перевелась на заочне), очолила бібліотечну установу в селі Бруховичі. Довгих 10 років працювала вона там, а в 1970 році була переведена завідуючою Голобської дитячої бібліотеки.

Перша прочитана книжка – це перше знайомство з чарівним світом. Добре і щедре серце, а ще уміння, бажання, винахідливість потрібно мати бібліотечним працівникам, які працюють з дітьми. Це так важливо – підібрати ключик до дитячих сердець, зробити так, щоб кожне відвідування в бібліотеку стало мандрівкою в казку, в далекі, таємничі світи.

Саме таким працівником і була Ніна Степанівна Бондарук. І де б вона не працювала, в Бруховичах і в Голобах – установам присвоювали звання : «Бібліотека відмінної роботи». В 1967 році фотографія Ніни Степанівни висіла на обласній дошці пошани.

Кілька років разом із Н.С.Бондарук працювала Марія Миколаївна Пугач, а з 1989 року і до виходу Ніни Степанівни на пенсію переймала досвід від досвіченої наставниці Н.М.Журавська.

Переживаючи тяжку фінансову скруту 90-х років, коли фонд бібліотеки майже не поповнювався, відбувалося масове скорочення штатів, по кілька місяців не виплачувалася заробітна плата, працівники розуміли, що в таких умовах важливо не втратити читача, зацікавити, задовольнити запити і робили все для того, щоб втриматися на плаву.

Пережила бібліотека і ті часи. До речі, саме тоді, в 1993 році переїхали ми в це приміщення, де зараз і знаходимось. По новому завирувало культурне життя книгозбірні. З’явились нові цікаві форми масових заходів, презентації книг, зустрічі з письменниками. Саме тоді в бібліотеці кілька років працювала Валентина Дмитрівна Скрипник і яка і зараз разом з чоловіком є гарними читачами бібліотеки.

Приємною подією у 1998 році для працівників бібліотечної галузі став Указ Президента України про встановлення, враховуючи вагомий внесок бібліотек України у розвиток вітчизняної освіти, науки і культури, необхідність подальшого підвищення їх ролі у житті суспільства – Всеукраїнський день бібліотек, який відзначаємо ми тепер кожного року 30 вересня.

Децентралізація. Нове слово в житті українців і нові методи роботи. Одними із перших відбулося об’єднання нашої громади. Кілька сільських рад увійшли до Голобської громади. Ми запросили на свято колег із сіл Бруховичі, Поповичі, Жмудче, Новий Мосір і Майдан, а також бібліотекаря Голобської шкільної бібліотеки Любов Книш.

Бібліотеки нашої громади - є невеликою частиною бібліотек України. Протягом багатьох років особливу «книжкову атмосферу» в них створюють їх працівники, молоді і поважні за віком, але неодмінно захоплені справою всього свого життя, талановиті, досвічені, кваліфіковані. Всі вона вважають професію не просто роботою, а своєю місією на землі, покликанням своєї душі.

Нас усі уявляють мудрими,
Нас усі уявляють скромними,
в окулярах, на ніс насунутих,
Книговидачею заклопотаними.
Але ми – не лише розумниці,
Не сухі і безликі книжниці.
Ми – хранительки вічної мудрості
І невдячної справи подвижниці.
Ми – чарівні своєю привітністю,
І людей любим більше, ніж літери.
Наші душі наповнені ніжністю.
В інформації морі ми – лідери.
Ми веселі і жарти цінуємо,
І на моду увагу звертаємо.
Ми співаємо і танцюємо,
І повірте, ціну собі знаємо.
А крім того, перемо і миємо,
Варим, шкваримо і гаптуємо;
Вишиваємо, в’яжемо, шиємо
І сімейний бюджет рятуємо.
Ми удачу на гроші не міряєм,
Всі життєві пізнавши істини,
Ми у краще майбутнє віримо,
Залишаючись оптимістами.

Честь і хвала вам, шановні колеги, за подвижництво, за працю, за відданість справі, якій служите серцем і душею. Вітаємо вас із наступаючим святом – Всеукраїнським днем бібліотек , зичимо невсипущої енергії, міцного здоров'я і в дарунок прийміть пісню.

Добрим словом хочеться згадати меценатів, добрих чарівників, які у бідній бібліотечній сфері потрібні завжди. У 2006 році приміщення бібліотеки було газифіковане. На це виділив кошти наш земляк Анатолій Брезвін. А ще тепліше і затишніше стало в бібліотеці, коли кілька років тому від фонду «Патріоти Волині» привезли гарні сучасні вікна. Крім того від фонду ми одержали більше 50 книг, а на вулиці облаштували майданчик для найменших читачів. Віктор Теодосійович Козак подарував зручні стільці для комп’ютерної кімнати.

Дуже вдячні працівникам селищної ради, зокрема голові об’єднаної громади С.В.Гарбаруку за розуміння і підтримку в нашій роботі.

Низький уклін Вам усім від працівників бібліотеки і від наших читачів.

Ще більше покращилася якість обслуговування читачів, коли в 2010 році Ковельська районна бібліотека виграла грант і по програмі «Бібліоміст» наша бібліотека одержала чотири комп’ютери. Ми змогли залучити нових користувачів ,бібліотека стала більш сучасною, адже безкоштовний доступ до інтернету, скайп-спілкування, швидкий пошук інформації, дають змогу задовольнити і будь-які потреби користувачів.

Про всі події, які відбуваються в бібліотеці, проведені масові заходи ми висвітлюємо в блозі «Голобська селищна бібліотека». І ось завдяки блогу ми познайомилися із досить цікавими людьми.

В далекі повоєнні роки в селищі Голоби проживала де-який час письменниця, вчитель, акторка Галина Орлівна (Мневська-Возна). Похована на нашому кладовищі. Кожного року в річницю її пам'яті селищна бібліотека проводить літературні години про її життєвий і творчий шлях. Про один із таких вечорів написали в блозі. І незабаром отримали лист із Америки від науковця Ольги Бертельсен.

« У мене до Вас велике прохання. Якщо це можливо, повідомте, будь-ласка, де знайшлася ця її фотографія, і чи можливо її використати у моїй роботі. Я пишу дисертацію на тему української інтелігенції 20-30 років.» Нам приємно було дізнатися, що пані Ольга - дочка українського поета Роберта Третьякова , колись проживала в Харкові, а тепер вже давно живе в Америці. Ми стали спілкуватися з нею по електронній почті, шлемо привітання із святами.

І ще з однією досить цікавою людиною ми познайомились за допомогою Інтернету. Прочитавши в блозі допис «У кожній думі Кобзаря живе могутня Україна» та «Ми тебе не забули, Тарасе!», заслужений працівник культури України Володимир Портянко написав нам листа. Так ми стали листуватися по електронній почті. Пізніше він прислав в районну газету «Вісті Ковельщини» свою статтю, в якій були і такі слова: «Я познайомився з працівниками цієї бібліотеки десь рік назад, прочитавши в Інтернеті про їх таке відношення до Тараса Григоровича. Мені у 2010 році вдалось за допомогою друзів перевидати «Кобзар» Тараса Шевченка, який було видано під час Великої Вітчизняної війни у 1942 році. Я назвав цей «Кобзар» фронтовиком. Мало хто знає, що «Кобзарі» видавались і у 1943 і 1944 роках, також видавались і інші твори Тараса Шевченка. Під час війни загальний тираж всіх його творів склав півмільйона екземплярів. Так от, «Кобзар» 1942 року я надіслав до Голобської бібліотеки. Якщо відверто, то я не розраховував на таку позитивну реакцію з боку працівників бібліотеки. Як земляк Тараса Григоровича, хочу сказати їм щире спасибі за те, що пам'ятають Тараса та шанують його творчість. Вони не тільки написали це на своєму сайті, вони перетворили цю подію на справжнє свято»

Крім «Кобзаря» Володимир Костянтинович надіслав нам багато цікавих матеріалів про творчість Т.Г.Шевченка.

Я зачитаю ще один лист, який ми одержали, коли написали в блозі про Михайла Хижка від Пархоменко Володимира Григоровича з Києва:

«Я працюю над історією села Глинська Роменського району Сумської області, в якому народився Михайло Дмитрович Хижко. Крім того, готую для сільського музею біографії видатних глинчан та вихідців з нашого села. Чи не могли б передати від мене прохання Валентині Михайлівні надіслати мені детальну біографію її батька, в т.ч. про батьків, коли народився, коли закінчив школу, де потім навчався і т.д., як став письменником... Був би вдячний за цікаві деталі, як от, як родина пережила колективізацію, голодомор, війну...»

І ще один випадок. В блозі у нас є рубрика «Роздуми над книгою», де друкуємо відгуки наших читачів на прочитані книги. Валентина Володимирівна Бережна написала про книгу «Дороги життя» Любові Василів-Базюк. Авторка із сім’ї священика, родом із Волині, в роки війни з родиною виїхала в Канаду, де проживає і зараз. Любов Йосипівна прочитала відгук і написала листа Валентині Бережній. Так вони стали переписуватись.

Хочу зупинитись на літерному сузір’ї нашого селища.

В м.Червонограді проживає наша землячка Людмила Ржегак, поезією якої захоплюється багато наших читачів. Любов до рідної землі, її краси, її історії, до життя є визначальними у творчості Л.Ржегак Її поезія хвилює, бадьорить, допомагає жити. Головне в віршах поетеси - тонке відчуття навколишнього світу, мрійлива і ніжна розмова з ним, задушевність, відвертість, які властиві людям доброзичливим, вразливим і сповненим любов'ю до тих, хто поруч. Багато своїх збірок, з дарчим підписом, Людмила Антонівна подарувала бібліотеці. Кілька років тому в бібліотеці відбулася зустріч читачів з Людмилою Антонівною.

Гордимося, що саме голобчанином був всім відомий Михайло Хижко, гумор і сатира якого нікого не залишать байдужим.

Є у нас збірка поезій колишньої жительки с. Вівчицьк Раїси Балахно «Серпанок долі». Володимир Ганулич із с. Погиньки написав кілька книг – прозові твори і поезія:»Хуторянка», «Полотно», «Земля і слово», «Білий Камінчик Щастя» Стоїть на поличці наукова робота Валентини Савчук «Доля листів Лесі Українки».

У 2008 році вийшла з друку перша збірочка віршів жителя селища Григорія Федоровича Кащенюка "Червоні маки", а в 2010 побачила світ його друга збірка - " Блакитна ніч". Головне в цих книжечках - тонке відчуття навколишнього світу, любов до життя, задушевність. Сюди ввійшли ліричні вірші,мініатюри.

Не залежуються на полицях бібліотеки книги нашої шановної В.І.Остапчук, дуже гарної нашої читачки. До речі, Валентина Іванівна не лише досить часто бере книги в бібліотеці, а й приносить новинки літератури, щоб прочитали ми. В 2004 році вийшла з друку книга «Дорогами життя», а в 2010 році побачила світ і друга книга – «На перехрестях долі» , в які увійшли новели, оповідання, етюди, які в свій час друкувалися в районній газеті «Вісті Ковельщини».

А в цьому році бібліотека одержала книгу ще однієї нашої читачки Л.В.Гарлінської «Мій рідний край, мої тривоги». Книга складається із п’яти розділів : «Долі людські», «Про духовність», «Про що болить душа. Незабутнє», «Будні голобської громади» і «Роздуми про художнє слово». В цю збірку також увійшли твори, які протягом багатьох років друкувалися в районній газеті і за такий короткий час книга вже завоювала прихильність наших читачів.

Найбільше, чим пишається нині бібліотека - це наші читачі. Бо в центрі уваги бібліотекаря завжди був і буде користувач, його запити і інтереси. Головне, щоб читачі наші не покидали бібліотеку з почуттям розчарування чи незадоволення. Шановні читачі! Ви вірні друзі бібліотеки, і кожен раз коли ви приходите сюди, ви залишаєте тут іскорки свого серця. Ми вдячні вам за любов до книги. Книги…Вони такі різні, різнокольорові, невеличкі і об’ємні, а інколи просто тоненькі. Деякі несуть запах морської хвилі, інші пахнуть живицею карпатських смерек, ще інші медами степової пшениці, яблуками українських садів. Так оспівують книжки поети та письменники. І для людини, яка не уявляє свого життя без гарної книги, вони справді пахнуть.

Гарним словом хочеться згадати наших читачів, зовсім юних і поважного віку , які дуже люблять читати, є справжніми книголюбами .

Багато років читачами бібліотеки є 75 - річний Дубов Володимир Володимирович, 81- річна Глущенко Людмила Микитівна, 78 - річні Поліщук Віра Олексіївна та Сахнюк Тамара Іванівна. Все життя ходили до бібліотеки, а тепер, коли здоров’я вже підводить, носимо книги їм додому ми самі і наші волонтери.

Ми сьогодні запросили на свято невелику частинку наших кращих читачів. І деяких з них хочемо нагородити гарною книгою і грамотою від бібліотеки у номінаціях.

У номінації «Найкращий читач бібліотеки» перемагає В.В.Бережна. Валентина Володимирівна не лише активна читачка бібліотеки, вона ще й пише відгуки на улюблені книги в рубриці «Роздуми над книгою».

Володимира Олександровича Щесюка ми нагороджуємо грамотою бібліотеки в номінації «Найерудованіший читач» .

Скрипник Валентина Дмитрівна нагороджується грамотою бібліотеки в номінації «Читаюча родина», адже книги читає на лише вона, а й чоловік, дочка і внучка.

Кібич Світлана Миколаївна і Кібич Ярослав нагороджуються : мама - грамотою «Книжковий гурман», а синочок – «Наймолодший читач бібліотеки».

Остапчук Валентина Іванівна отримує грамоту «За різноманітність літературних уподобань».

"Леді дамського роману" - грамоту бібліотеки в такій номінації отримує Любов Петрівна Кашуба.

У номінації «Мадам детектив» переможцем вийшла Людмила Танчак. Крім того, вона є ще переможцем акції «Подаруй бібліотеці книгу», принесла в бібліотеку до 50 книг – детективів та дитячих книг.

Наталія Михайлівна Безпалько нагороджується грамотою бібліотеки в номінації «Шанувальник сучасної літератури».

«Активний інтернет - користувач» - грамотою в такій номінації ми нагороджуємо Ігоря Вікторович Кондратюка. А мама Ігоря Вікторовича – одна із кращих наших читачів.

Не можу оминути увагою ще одного нашого читача – Максимчука Віктора Никифоровича , якого ми нагороджуємо грамотою бібліотеки у номінації «Друг і помічник бібліотеки». Протягом багатьох років ми звертаємося до Віктора Никифоровича по допомогу, коли зламається замок і не можемо відкрити двері, коли ще щось потрібно відремонтувати. Ми про себе називаємо його – «неофіційний завгосп бібліотеки».

У книгах закладена мудрість

Писали ж бо їх віками.

То ж гімн наш сьогодні – книгам,

І людям, що їх читають!

Є ще у нас категорія читачів, які, можливо, не так часто ходять в бібліотеку, трохи менше читають книг, але завжди виручають, якщо на свято потрібно організувати виставку в будинку культури. Це і вишивальниці Галина Муха, Лідія Бакун, Людмила Ващук, Людмила Прокопівна Троць, Людмила Садова-Кочубей. А вже два роки дає нам на виставку свої картини Антоніна Миколаївна Байда. Нещодавно в приміщенні селищної ради була організована виставка картин Антоніни Байди. Дуже горді тим, що в наших Голобах є такі талановиті люди, як пані Антоніна. Ми запросили Антоніну Миколаївну на свято. Пані Антоніна подарувала в бібліотеку чудову картину.

Хочу зупинитись на організованій нами виставці «Книжковий дім відкритий всім». Ми розмістили там найстаріші книги, які збереглися в бібліотеці (1948 рік), книги з автографами відомих поетів та письменників, адресованих читачам бібліотеки. Стоїть на полиці книга , яку нам прислав Володимир Портянко –«Кобзар» Т.Г.Шевченка. І стоїть книга, яку подарував нам о.Ніфонт на Всеукраїнський день бібліотек в 1913 році – Луцьке Євангеліє.

Одну з найдавніших рукописних пам'яток українською мовою відтворила Волинська єпархія УПЦ. Луцьке Євангеліє -- одна з найдавніших книг України, що збереглась до наших днів, майже на два століття старше за Пересопницьке євангеліє і вважається його предтечею. Унікальність манускрипту – в колориті української мови середини XIV століття. Він належить до пам’яток галицько-волинської книгописної школи, бо репрезентує її графіку, орнаменти, особливості мови. Місцем написання книги був Спаський Красносельський монастир поблизу Луцька.

В цьому році 16 грудня минає тридцять років, коли я переступила поріг бібліотеки. Тільки на рік пізніше за мене прийшла на роботу в бібліотеку Н.М.Журавська. Майже стільки ж років працює в бібліотеці і наша Світлана Клодчик. І дбає не лише про чистоту і порядок в нашій другій домівці. Вона завжди і в усьому нам допомагає, підтримує в усіх починаннях, в підготовці до масових заходів.

Музичні вітання ми і наші читачі отримали: від дитячого зразкового ансамблю інструментальної музики"Дударик", тріо районного будинку культури "Чарівниці" , ученя 10 класу Володимира Суща. Викладач музичної школи Ігор Мартинюк на акордеоні виконав твір "Компаньєрос", зустрічав гостей грою на скрипці учень музичної школи Іванко Воробей.