Ще довго пам'яттю болітиме війна.

   В переддень річниці початку Великої Вітчизняної війни в селищі Голоби вшанували солдатських вдів.

   Сивою журавкою кружляє вдовина пам'ять в селищній бібліотеці. Спогади, спогади... Тема жінки-матері, яка пережила війну - неосяжна, вона з вічних. Низько вклоняємось матерям з мудрим, мужнім серцем. Бо саме це додавало сили, щоб вижити в роки війни та і в тяжкий повоєнний період.
   " І ти, як говорили, на мирному фронті солдатом, без зброї,  була", - це про них писали тодішні поети.
   Але хто може описати про вдовиний подвиг? Якби про кожну вдову, яка була присутня на зустрічі, розповісти, то це був би хвилюючий роман про людське життя, про жіночу вірність, материнську незрадливу любов,  про невтомну працю в ім'я щасливого життя дітей.
     Була оформлена книжкова виставка "Пам'ять вічно жива"
   До залу в українських костюмах заходять дівчата і хлопці,  запалюють свічки - символ вічної пам'яті. Дівчата дарують вдовам білих паперових голубів - символ миру, а хлопці накидають на плечі хустинки - символ домашнього затишку і спокою.

   Під звуки мелодії "Степом, степом" звучать слова вірша В.Гея  "Пішли у бій мої односельчани "

Пом'янімо серцем імена

Пом'янімо тих, кого не повернути.

Тих, кого забрала в нас війна.