- Дорогі читачі!
Хочу поділитися з Вами враженнями від прочитаних книг , які мені надіслала з Канади Любов Василів-Базюк. Вона наша землячка, народилася на Волині.Тому і пише про себе, про своїх земляків, які проживали у ті тяжкі часи в Україні. Найперше я прочитала її книгу "Дороги життя" Це історичний роман, можна сказати, автобіографічний. Тепер ось знову вийшли з друку її книги "П'ять колосків" та "У вирі тоталітарних режимів". Мене вони дуже зацікавили, тому я раджу Вам обов'язково їх прочитати. Ви дізнаєтеся про достовірні події, які в той час відбувалися у нас, на Волині і, взагалі. в Україні.
Читаючи ці книги, відразу переносишся у ті незабутні часи, про які не можна забувати ніколи і нікому. Адже це наша історія, наше минуле.Головне, щоб це більше ніколи не повторилося. Але це вже залежить від самих нас. Тільки потрібно бути життєлюбами і мати непохитну віру в Україну. любити її так, як любить авторка.
В повісті "У вирі тоталітарних режимів" описано багато історичних моментів, правдивих подій, достовірних фактів. Головні герої книги прості українські люди, які жили, працювали, любили. Були добрими,. щирими,. вірними, допомагали одне одному, вірили в Господа Бога. Їхні вчинки - це приклад високодуховності і протистояння долі. Авторка дає правдиву характеристику всім тим тиранам і душегубцям, які знищували Україну в XX столітті . Які принижували, шантажували, гнобили український народ, примушували до покори, ламали віру, вбивали.
Це все робилося з метою знищення нашої нації. Всіх, кого було зачислено до ворогів народу, націоналістів, куркулів було вивезено до Сибіру.
І проте , попри всі муки, українці не опускали руки , а змагалися і перемагали, нація не загинула, а ще з більшою старанністю боролася за українську державу.
Повість "П'ять колосків" - це пам'ять нам про Голодомор. Повість захоплює з перших рядків і тримає в напрузі. Події відбуваються на Волині і тому так болісно стає на душі. Не має нічого страшнішого за голод., він немилосердний. Читаєш книгу і думаєш: як можна було вижити?
Любов Василів-Базюк написала про тодішній режим, про події, які тоді відбувалися за Леніна та Сталіна. Вона називає їх виродками. Адже москвини без кінця повторюють: ніякого голодомору не було. Це вони твердять дотепер. Жорстокість москвин не мала меж.
З симпатією читаєш про героїв книги. але зі сльозами на очах.
В книзі описані наші гарні волинські обряди вінчання, святкування Різдва, Великодня, святкування обжинок. Попри все, українці вміли святкувати. Хотілося б, щоб так було і донині, святкувати з родиною.
Такі твори не дають нам забути про ті лихоліття минулого, що відбувалися на нашій землі. Бо це треба було пережити, вистояти. Витримати приниження, страждання і навіть смерть.
Ці книги вчать, як треба любити свою Вітчизну, свою рідну мову, свою віру і бути відданими патріотами.
В Україні не повинно бути жодного байдужого до нашого минулого.
Нехай для всіх нас повість "П'ять колосків" буде незабутньою пам'яттю. Бережіть пам'ять!
Немає коментарів:
Дописати коментар