Ми тебе пам'ятаєм, Тарасе!

   Серед великих світочів одне з перших місць належить геніальному синові України Тарасові Шевченку. 199 років виповнилося від дня народження цього титана мислі і слова,  провісника "сім'ї вольної, нової", співця вселюдського єднання. Таким живе Тарас у глибині наших сердець. В його ліриці та поемах українське слово постало у всіх своїх чарах, у неперевершеній силі виразності, влучності й художнього блиску.
   Поезії Кобзаря народжені для того, щоб не вмирати ніколи. Через часові відстані ми ще ясніше бачимо життєвий і творчий подвиг цієї людини, відкриваємо унікальність його всебічно обдарованої особистості, ще повніше осягаємо неперехідне значення творчості поета, співучих і грізних його віршів, у яких і сьогодні все дихає життям, вільнолюбством, правдою, захоплює летом думки, глибиною і красою людського почуття.
   До дня народження Тараса Григоровича Шевченка в бібліотеці була організована викладка літератури "У кожній думі Кобзаря живе могутня Україна", до якої ввійшли твори Т.Г.Шевченка та література про його життєвий і творчий шлях, для учнів старших класів була проведена літературна година  "Ми тебе не пам'ятаєм, Тарасе".

    "Кобзар" - так називається книга, що є головною книгою всього поетового життя. У світовій літературі навряд чи можна назвати книгу такого впливу і такої дії на народ, книгу, яка так багато значить для народу. Сама поява її була вкрай незвичайною. Вірші і поеми,  які ввійшли до "Кобзаря", народжувалися на тернистих дорогах життя поета, писалися в мандрівках по Україні, серед її синіючої далини, то в моторошних казематах, ті безсмертні рядки ясніли при світлі білих ночей Півночі і в палючих закаспійських пустелях, під нещадним сонцем вигнання.
   Як ми уже писали в публікації "Кобзар" - фронтовик.", заслужений працівник культури України  з Києва Володимир Костянтинович Портянко подарував нам унікальну книгу - "Кобзаря", книгу, яка була видана в далекому 1942 році і перевидана  до 65-ї річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників. Володимир Костянтинович прислав нам багато цікавого матеріалу про "Кобзарі"-фронтовики ("Кобзар" видавався не тільки в 1942 році, а й в 1943 та 1944 роках).
     І ось по цій унікальній книзі    ми провели  "Історію  однієї книги"   для різних вікових категорій читачів. З яким захопленням перегортали наші читачі книгу. Більшість із них навіть не знали, що "Кобзар" Т.Г.Шевченка видавався у роки війни.
    У післямові до книги В.К.Портянко написав: "... Із всієї колекції "Кобзарів", яку я зібрав, найбільше ціную ці Шевченкові збірки. Чому? Тому,  що вони нагадують мені бійця, на долю якого випали  тяжкі випробування війни і якому вдалося вижити. Вони нагадують того бійця, що загинув у перший день війни у Бресті, що впав замертво на широкому полі моєї Корсунь-Шевченківщини, що був смертельно поранений в останній день війни у Берліні..." 
   Шевченківський "Кобзар" дуже багато значив для бійців у роки війни. Про це свідчать вірші фронтових поетів. Ось рядки із вірша Миколи Рибака "Нас заколисував Волосожар"

Тримаючи прострелений "Кобзар", 

Читав радист натхненно:

"Кари катам, кари!." 

Не дочитав, бо чуємо з пітьми

Наказ: приготуватись до атаки!

Не прочитали епілогу ми

Могутньої поеми "Гайдамаки"

  А наші читачі дочитали. У цього "Кобзаря" щаслива доля, як у багатьох бійців, котрі повернулися додому з тяжких фронтових доріг. Щаслива доля книги, що вела наших солдатів по дорогах війни і дожила до сьогоднішнього дня. І з такою книгою познайомилися наші читачі.

 

    Дякуємо Вам, Володимире Костянтиновичу, за книги. Дякують Вам за них і наші читачі, які  змогли познайомитися з такою безцінною книгою!