понеділок, 26 листопада 2012 р.

Не стерти з пам'яті минуле.


    Ось уже який рік в кінці листопада ми згадуємо події далеких 30-х років і на нашому календарі з'явився день пам'яті жертв голодомору та політичних репресій.
    Український народ пережив кілька страшних голодних років, які не тільки спричинили смерть мільйонів людей, але й ослабили життєву силу українського народу, затримали його фізично-біологічний розвиток у порівняні з іншими народами і залишили в психіці та моральному відчутті страшні карби.  За оцінками істориків  кількість втрат становить понад 10 млн. чоловік.
    Голод 1932—1933 рр. — одна з найбільш трагічних сторінок історії українського народу. Намагаючись нічим не затьмарити “успіхів соціалістичного будівництва”, сталінське керівництво наклало табу на цю тему. Про страшне лихо не дозволялося відкрито говорити, бодай навіть згадувати в газетах, офіційних документах. Зарубіжна ж інформація кваліфікувалася як інсинуації. Згодом категорична заборона перетворилася на політичну установку, ідеологічну догму і набагато пережила своїх творців. Не зруйнувала її і пора хрущовської “відлиги”. Лише з набуттям незалежності України питання про ліквідацію цієї “білої плями” історії, навколо якої не раз кипіли пристрасті набуло своєї актуальності.
    Проте і найсуворіше вето не могло викоренити з пам'яті народу спогади про голод. Розповіді про цю драму передавалися від старших до молодих, знайшли відображення в усних переказах, художніх творах. Страхітлива трагедія голоду на Україні  викликала щире співчуття світової громадськості.
     Про все це говорилось в бібліотеці в суботу  24 листопада. Користувачі бібліотеки зібрались, щоб вшанувати пам'ять жертв Голодомору та запалити Свічу Пам'яті.
     Своїми враженнями про ті далекі трагічні роки  поділився селищний голова С.В.Гарбарук.
    Отець Андрій відслужив панахиду по безвинно замученим жертвам.
  Ознайомились присутні з викладкою літератури "Жнива голодомору - жнива розпачу", яка складається з документальних, художніх творів українських та зарубіжних письменників і істориків-дослідників.

1 коментар:

  1. Про такі страшні та трагічні сторінки історії України, як голодомор, не можна забувати.

    ВідповістиВидалити