Григорій Федорович завжди серед людей, молоді шукає теми для поезії. Він притягує до себе своїх шанувальників внутрішнім багатим світом. Багато читає. Його творча лабораторія: бібліотека, поштове відділення,селищна Рада і просто вулиця, де молодь, люди.
Рідне село.
Рідне село...
он верби плакучі.
В дитинстві пролив
Я тут сльози пекучі.
Моїм букварем
Були гусячі крила,
Лиш лозина моя їх читати уміла.
Рідне село...
І люди, як тіні.
Жахливо стає,
Як згадаю це нині.
О! Невпізнанне село,
Сонцю усміхнені вікна,
Веде кароока комбайн,
Тріпоче косинка блакитна.
Тут виросла школа,
І радіо грає,
А серце моє
Безустанно співає...
Рідне село...
Тії ж верби плакучі...
Та життя вже не те-
Веселе, квітуче.
Блакитна ніч.
Блакитної ночі зустрів я тебе.
Було тихо й спокійно,
Й, мов коштовне каміння,
Миготіли зорі з небес.
Ти йшла між житами,
Прекрасна, чарівна,
Струнка, гордовита-
Ну справжня царівна.
Неначе корона-
Вінок із волошок,
Мов золото коси,
А сукня - в горошок.
- Вночі серед поля
Чому ти блукаєш?
Сумуєш за кимось
Чи щастя шукаєш?
Я щастя своє
Розпізнати зумів-
Блакитної ночі
Тебе я зустрів.
Для ознайомлення із збірками Г.Ф.Кащенюка "Червоні маки" та "Блакитна ніч" запрошуємо наших користувачів до бібліотеки.
Немає коментарів:
Дописати коментар