Країна дитинства - країна казкова.

 Дитинство щасливе в піснях злетом лине, 

Вітер легкокрилий несе в майбуття

Розкрива обійми рідна Україна.

І живуть надії в дитячих серцях.

     Щороку  1 червня , в перший день літа відзначається Міжнародний день захисту дітей - прекрасне свято радості і розваг.
     Перший Міжнародний день захисту дітей було відзначено ще в 1950 році. ООН підтримала ініціативу федерації та оголосила захист прав, здоров'я і життя дитини - одним із пріоритетів у своїй діяльності. В Україні цей день відзначають із 1998 року. У 1991 році Україна приєдналася до Конвенції ООН про права дитини. З 27 вересня 1991 року для України набула чинності Конвенція Організації Об'єднаних Націй про права дитини, згідно з якою кожна держава зобов'язана поважати та заохочувати право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті, забезпечувати їй повноцінне дозвілля та відпочинок, сприяти наданню їй відповідних можливостей для цього. Цією конвенцією також чітко визначено, що дитина має право на захист від фізичного та психічного насильства.
     В Голобській селищній бібліотеці це свято ми відзначаємо щороку. Не був винятком і цей рік. На жаль, підвела погода - цілий день ішов дощ. Тому традиційного  конкурсу - малюнок на асфальті  - проведено не було. Всі ігри і розваги проходили в приміщенні бібліотеки.

   Кращі малюнки були відзначені сувенірами.

Милують око великодні сувеніри.

    На засіданні гуртка "Світлячок", який вже багато років діє при Голобській селищній бібліотеці , наші юні читачі виготовили великодні сувеніри і прикрасили ними невеличке деревце.

На природі з книжкою.

Вічна слава Кобзаря

      Про Великого Кобзаря, здавалось би, чимало написано, багато відомо з його життя, однак, напевно, ніколи не вичерпається цікавість до нього, його творів. Чому ми стільки років ставимось до Т. Г. Шевченка з такою шаною, любов'ю, чому і сьогодні через століття читаємо, вивчаємо його твори? Певно, секрет у тому, що він – геніальний поет, посланий на нашу землю самою долею.

Відомо, що кожне покоління вносить в історію нашого життя свої ідеї, своє слово. І тільки Тарасове невмируще слово пройшло віки і теж близьке й зрозуміле сьогодні. З роками перечитуємо "Кобзаря" і завжди по-новому сприймаємо, знаходимо відповіді на свої запитання. Шкода, що сьогодні ніде купити такої цінної книги, котра спонукає нас бути мудрими і добрішими.
В багатьох сім'ях, старшого покоління в домашніх бібліотеках є твори Т. Шевченка, особливо "Кобзарі", а молодь їх не має.
Якось зустріла жінку, котра онуку хотіла подарувати Шевченкового "Кобзаря" і не змогла, бо не знайшла книги в книжкових магазинах.
Чому ж такі дорогі твори безсмертного Шевченка? Чому вони такі близькі?
Може, тому, що так зворушливо Кобзар відтворив красу рідного краю і  передав нам найкращі її описи. Бо тільки в його творах — неповторна природа України, тільки Шевченко нас переконав, що у цілім світі немає такої України, немає другого Дніпра, ніхто не зворушив так глибоко рідним "садком вишневим коло хати з хрущами, що поміж вишнями гудуть", ніхто так не передав красу рідної, української ночі, коли небо – чорне море, серед якого Місяць – срібний човник виринає, то потопає, а ген далеко за хмарами, сам Бог заслуховує всього, що серед нашого степу могила з вітром говорила.
Уміло передав Шевченко спів рідної землі у прекрасній формі колядок, щедрівок! А Шевченкові пісні – їх пам'ятають віками. Для багатьох ці пісні стали народними. І неперевершена сила – "Реве та стогне Дніпр широкий". Її слухають стоячи і не без хвилювання.
Нещодавно прочитала спогади учасника битви за Дніпро, який згадує далекі тривожні літа.
"В роки Великої Вітчизняної війни музей Т. Г. Шевченка на Чернечій горі перетворили в концтабір. Хотіли знищити пам'ятник Великому Кобзарю, замінували навіть. Але фашисти вирішили скористатись тим, що радянські війська у народні святині не стріляють, тож окопали на Чернечій горі важкі гармати і били по наших переправах. Воїни, справді, по Тарасовій горі вогонь не відкривали. Ми форсували Дніпро, обійшовши ворога з флангів».
Вже тоді на Канівськім плацдармі подвиг О. Матросова повторив поет Борис Котов. Гітлерівським батарейцям вдалося втекти, і фашисти відкрили артвогонь по пам'ятнику на відстані. Сотні снарядів вибухали в той день на Чернечій горі, не один осколок поранив бронзове тіло поета. Але витримав Тарас, не скорився, не впав.
Один із поетів В. Соботович пізніше напише:
Щаслива мати, породивши сина.
Щасливий син, прославивши її.
На світі є Шевченко й  Україна –
То батько й мати дорогі мої.
Один із шевченкознавців В. Портянко у своїй колекції зібрав 1200 віршів, присвячених Великому поету. Шевченкові слова і нині актуальні, бо правда, за яку закликав боротися Шевченко, як говориться у святому писанні, – життя. Саме тому з глибшим пізнанням поета, ще глибше западає в нашу душу його живе слово. Бо за ним стоять – любов і пам'ять.
А ще його твори пробили мур байдужості до українського слова, піднісши відразу нашу мову і літературу на нечувану височінь. Слово Шевченка "людям серце розтопило". І колись поет з презирством говорив про тих, хто цурається рідного слова. Була його мрія: "Що наше слово не вмирало". Хіба не актуальні ці слова сьогодні?
Пройдуть роки, але ми будемо звіряти своє життя з поглядами Шевченка. Бо, як сказав про нього Б. Олійник: "Т. Шевченко не дав нам забути, що ми — українці, і вже тому він безсмертний".
І завжди над нашою землею буде лунати:
Є на світі така країна.
Вона, як мати рідна, для нас.
І вічна буде жити Україна,
І вічно буде жити в ній Тарас.
Валентина СІЧКАР.

У вінок Кобзареві.

    З весною приходить Шевченкове свято. А в цьому році ця дата особлива - 200 років від дня народження.   В бібліотеці пройшов дитячий ранок "Читаємо Кобзаря".  Бібліотекар познайомила дітей з життєвим і творчим шляхом Т.Г.Шевченка, розповіла історію написання "Кобзаря", познайомила дітей з "Кобзарями", які знаходяться в бібліотеці (у нас їх більше тридцяти). А потім  діти розказували вірші геніального поета, співали пісні на слова поезії Шевченка.

Дівчинка читає "Кобзаря"

По складах, рядочок за рядочком.

Там із хмари місяць визира

І пливуть журавлики кленочком.

Он стоїть сторожова гора,

А під нею грають бандуристи.

Дівчинка читає "Кобзаря"

Про шляхи несходжені тернисті.

Там Дніпро палає - не згоря,

І співає мама колискову.

Як же гарно вчити рідну мову,

Світиться Шевченкова зоря.

О.Омельченко

 

Вірші "Думи мої" та "Зоре моя вечірняя" розказує учениця 2-А класу Аня Камінська.

Максим Корольчук, учень 4-А класу читає вірш "Реве та стогне Дніпр широкий"

Мельник Михайло, учень 4-Б класу розповідає "Садок вишневий коло хати"

Сех Діана, учениця 6-А  класу читає вірш "Сирітка"

Антоніна Лисюк   і Оля Корольчук, учениці 5- Б класу співають пісню "По діброві вітер віє"

Шевченко - наш...Він для усіх століть.

   

 Не зів'яли поетові думи,

Не зчерствіли рядки "Кобзаря".

Наче вільного подиху струмінь,

Світить нам його долі зоря.

Л.Ржегак

 Тарас Григорович Шевченко увійшов в історію світової культури як великий народний поет, прозаїк,  художник, драматург і мемуарист. Геніальна поезія, безмежна любов до рідного краю надихають все нові і нові покоління жити і творити.

     В рамках 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка в бібліотеці пройшов день інформації "Шевченко - наш...Він для усіх століть". Була організована книжкова виставка "Великий син українського народу" та проведено перегляд літератури "Вічні стежки до Кобзаря"

     В підготовці до дня інформації були використані матеріали, які прислав нам шевченкознавець, заслужений працівник культури В.К.Портянко.

    Вічно житиме геній у славі

Під Господнім покровом скрепінь,

В ріднім слові, у вільній державі,

В добрій пам'яті всіх поколінь.

Л.Ржегак

Народна любов до батька Тараса.

    Ми вже писали про те, що заслужений працівник культури України В.К.Портянко прислав  читачам нашої бібліотеки виданий у далекому 1942 році  і перевиданий в наші роки "Кобзар" Т.Г.Шевченка. І знову одержали ми безцінний подарунок від Володимира Костянтиновича.  Він прислав наукові праці про Т.Г.Шевченка, пісні, вірші, статті з українських видань про нашого Великого Кобзаря, виданих у різні роки. Користувачі бібліотеки мають змогу ознайомитися з унікальним матеріалом, більш повніше познайомитися з життям і творчістю поета. Вчителі місцевої школи вже зацікавились присланим. Запрошуємо до бібліотеки  наших читачів, які люблять поезію Т.Г.Шевченка і хочуть більш глибше познайомитись із його життєвим шляхом.

     В.К.Портянко написав статтю про нашу бібліотеку, за що ми йому дуже вдячні:

Н А Р О Д Н А   Л Ю Б О В   Д О   Б А Т Ь К А

  Т А Р А С А

  «Ми тебе пам'ятаєм, Тарасе!»,  «Любов до Великого Кобзаря майстриня виливає на полотні…», «Я на сторожі коло їх поставлю слово!»  - це назва матеріалів, які розповідають про шанобливе відношення жителів смт Голоби Ковельського району Волинської області до Батька Тараса, і які опубліковані на сайті Голобської селищної бібліотеки.

    Я познайомився з працівниками цієї бібліотеки десь рік назад, прочитавши в Інтернеті про їх таке відношення до Тараса Григоровича. Мені у 2010 році вдалось за допомогою друзів перевидати «Кобзар» Тараса Шевченка, який було видано під час Великої Вітчизняної війни у 1942 році. Я назвав цей «Кобзар» фронтовиком. Мало хто знає, що «Кобзарі» видавались і у 1943 і 1944 роках, також видавались і інші твори Тараса Шевченка. Під час війни загальний тираж всіх його творів склав півмільйона екземплярів.

   Так от, «Кобзар» 1942 року я надіслав до Голобської бібліотеки. Якщо відверто, то я не розраховував на таку позитивну реакцію з боку працівників бібліотеки. Як земляк Тараса Григоровича, хочу сказати їм щире спасибі за те, що пам'ятають Тараса  та  шанують його творчість.

    Вони не тільки написали це на своєму сайті, вони перетворили цю подію на справжнє свято.

    Так, у  березні минулого року в бібліотеці була організована викладка літератури «У кожній думі Кобзаря живе могутня Україна», до якої ввійшли твори Т.Г.Шевченка та література про його творчий шлях. Для учнів старших класів була проведена літературна година «Ми тебе пам”ятаєм, Тарасе!». По «Кобзарю» 1942 року видання було проведено «Історію однієї книги» для різних вікових категорій читачів. З яким захопленням перегортали  читачі цю книгу. Шевченківський «Кобзар» дуже багато значив для бійців у роки війни. Про це свідчать вірші фронтових поетів. Ось рядки із вірша Миколи Рибака «Нас заколисував Волосожар»:

       Тримаючи прострелений «Кобзар»,

         Читав радист натхненно:

«Кари катам, кари!».

         Не дочитав, бо чуємо з пітьми

Наказ: приготуватись до атаки!

         Не прочитали епілогу ми

         Могутньої поеми «Гайдамаки».

    А читачі Голобської бібліотеки дочитали. У цього «Кобзаря» щаслива доля, як і у багатьох бійців, котрі повернулися додому з тяжких фронтових доріг. Щаслива доля книги, що вела наших солдатів по дорогах війни і дожила до сьогоднішнього дня. І з такою книгою познайомилися наші читачі.

  28 жовтня 2013 року в районному будинку культури смт Голоби відбувся творчий звіт аматорських колективів та окремих виконавців Ковельського району «Святу любов до України ти нам, Тарасе, заповів», присвячений 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка.
  У фойє будинку культури працівники Голобської селищної бібліотеки організували книжкову виставку «Я на сторожі коло їх поставлю слово».
   Книжкова виставка складалася із однієї книги – славетного «Кобзаря» Т.Г.Шевченка, виданого в різні роки. Більше 50 «Кобзарів» було представлено, найстаріший з яких був виданий у 1947 році. Більшу частину книг на виставку принесли  читачі, вчителі-ветерани Голобської школи – В.Остапчук, А.Тетерук, Н.Стеблівець, Л.Верєжнікова, С,Федорук, І.Троць, А.Кильницька. «Кобзаря», виданого у 1960 році, принесла в бібліотеку Надія Буханкович, а вихователька дитячого садочка Людмила Торгонська представила на виставці «Кобзаря», який зберігається в сім”ї з 1954 року.
   Також у фойє районного будинку культури була організована виставка робіт майстрів народного мистецтва Ковельщини. Були представлені роботи вишивальниць і художників району та селища. Свої чудові сучасні рушники принесли на виставку голобські майстрині Г.Муха та Л.Бакун. Об”єднував мистецькі твори Тарас Шевченко, образ якого і крилаті вислови були вишиті на полотні.
   Однією із талановитих і обдарованих людей району є виишивальниця Ніна Семенчук з Поворська, яка свою любов до Великого Кобзаря виливає  на полотні.  З радістю у своїй домівці вона зустрічає 3 дітей, 6 онуків та 6 правнуків, яких навчає своєму ремеслу, багато розповідає про знаменитого сина українського народу Тараса Шевченка.
   У січні цього року до її оселі завітали представники районної влади. Заступник голови райдержадміністрації Андрій Мигуля розповів, що вишивки місцевої умілиці популяризують українські традиції, які усе своє життя відстоював видатний син українського народу Тарас Шевченко. Він привітав Ніну Петрівну з днем народження та вручив подарунок.
   Вишивальниця розповіла гостям про справу її життя, любов до української вишивки, яку творить хрестиком, гладдю та бісером. Особливе місце у її мистецтві займає вишивання портретів Тараса Шевченка, любов до якого прищепила їй ще бабуся у своїх розповідях про «Наймичку» та читанні «Кобзаря», якого на той час мали її дядьки. Роботи майстрині дарувалися одному із Президентів України, міністрам.
    Персональні виставки Ніни Петрівни є приємною подією у культурному житті району. Нині вишивальниця готує чергову виставку робіт, яку присвячує Великому Кобзареві.
    Прочитавши ці розповіді, пересвідчуєшся у тому, що:

Є на світі така країна,

Вона як мати рідна для нас.

І вічно буде жити Україна,

І вічно буде жити наш Тарас. 
Низький Вам уклін, дорогі жителі смт Голоби, за щире і тепле відношення до народного поета України Тараса Григоровича Шевченка!

Володимир ПОРТЯНКО, заслужений працівник культури України