пʼятницю, 31 травня 2013 р.

Мистецтво вічне і прекрасне, тому, що несе красу й добро.

     У дзвіниці-галереї  Свято-Георгіївського храму селища Голоби  відкрили виставку під назвою "Великдень", присвячену «великодній» витинанці.
    Автор експозиції - Костукевич Світлана)
, професійний художник, член Національної спілки художників України, яка донедавна викладала в одному з луцьких вузів на кафедрі дизайну.

     Казковий світ робіт, царство квітів полонили присутніх на виставці, милували зір. Вражала різноманітність варіантів, за якою крився неабиякий дар художника. І в квітах, і в орнаментах, і в злагодженій гармонійності - в усьому вважалась незвичайність, особлива свіжість, чарівність. Все ніби просте, вирізане  з  різного паперу, але є надзвичайно великим вимислом художниці. Кожна композиція вабила до себе, вигравала різними відтінками. Потрібно було навіть  доторкнутись руками, щоб переконатись. що вони не живі. 
   Всі, хто побував на презентації виставки висловлював свої враження, що це "свято справжнього мистецтва", "світлий сонячний світ витворів людських", "яка багата уява", або просто  дякували авторці за "диво", яке зуміла представити Світлана Семенівна Костукевич, маючи "золоті" руки і надзвичайний талант.



пʼятницю, 24 травня 2013 р.

Cлов’янській писемності – 1150 років.


    Щорічно, 24 травня Церква святкує день пам'яті слов'янських вчителів, рівноапостольних Кирила і Мефодія. Ці святі відвіку вважалися покровителями науки, "книжкових людей", що вчать і вчаться. З 1987 року в Україні до цього свята стали приурочуватися Дні слов'янської писемності.
     29 березня 1994 р. Кабінет Міністрів України, підтримуючи ініціативу Міністерства культури і Українського комітету славістів, прийняв постанову про проголошення 24 травня кожного року Днем слов’янської писемності та культури.

    Кирилом та Мефодієм   в короткі терміни була створена унікальна слов’янська писемність, закладені основи перекладу на старослов’янську Священного писання. За переказами, брати знайшли в Криму давні слов’янські письмена, які послужили прообразом азбуки, створеної ними. Ці діяння істотно змінили життя народів Стародавньої Русі і слов’янського світу, сприяли об’єднанню і самостійному роз­витку слов’ян, що прилучилися до Православ’я.
     Творці слов'янської азбуки народилися в македонському місті Солуні (сучасне Салоніки). Їхній батько був болгарин, мати - гречанка. У сім'ї росло семеро дітей. Костянтин був наймолодшим (827-869), пізніше прийняв ім'я Кирило. Михаїл (820-885) - у чернецтві Мефодій. Брати отримали блискучу освіту.
      Князь Ростислав, що очолював Велико-Моравське князівство, звернувся до візантійського імператора Михаїла з проханням: прислати вчителів, які знають слов'янську мову, щоб його народові переклали Святе Письмо.
      З цією місією поїхали до Моравії Кирило і Мефодій, причому вони повезли з собою церковні книги, перекладені слов'янською мовою: Євангеліє, Псалтир, Апостол та інші. Їхні учні переписували ці книги.
      Становлення слов'янської писемності було нелегким. 863 рік вважається офіційною датою створення слов'янської писемності.
      Як відомо, пам'ятками засвідчені дві азбуки: кирилиця і глаголиця. Дехто з учених вважає глаголицю давнішою.
      Форма кирилиці нагадує грецьке уставне письмо. Спосіб написання букви кирилиці простіший. Глаголиця відрізняється від неї складним накресленням знаків. Очевидно, цим пояснюється те, що глаголиця була витіснена кирилицею.
      Заслуга Кирила і Мефодія в історії культури велика: по-перше, Кирило у 863 році розробив першу впорядковану слов'янську азбуку і цим поклав початок розвиткові слов'янської письменності; по-друге, Кирило і Мефодій переклали з грецької мови багато книг, що стало початком формування старослов'янської літературної мови, по-третє, Кирило і Мефодій протягом багатьох років провели серед західних і північних слов'ян і сприяли поширенню грамотності серед цих народів.

      В бібліотеці була проведена година інформації: "Слов'янській писемності  - 1150 років"




Чи є у світі щось дорожче, як мама кохана...

     День Матері відзначається у травні, бо це є місяць Пречистої Діви Марії. У травні, коли природа-мати одягає землю у пишне зелене вбрання, люди
висловлюють подяку материнській самопожертві і відзначають День Матері.
    У цього свята давня і цікава історія. Пов'язана вона з долею американки Анни Джервіс. Дівчинка рано втратила найдорожчу у світі людину - МАМУ. На її клопотання 1914 року Конгрес США встановив нове державне свято - День Матері. 1929-го року з ініціативи Союзу українок започатковано цей урочистий день на Галичині. Відтоді у другу неділю травня День Матері відзначається дуже широко.
    Мати - всього початок, Мати - берегиня роду людського. Незмірну любов, ласку, ніжність і тепло дарує вона своїм дітям, оберігаючи їх і дім. Її святою завжди називали. Мати народжувала дитину, співала їй пісень, вчила добра і любові, навчала охайності, працьовитості..
      Мати, тільки вона нічого не пожалкує для своєї дитини, це вона у хвилину небезпеки ніколи не згадає про себе, все віддасть для того,щоб захистити свою дитину, зазнає будь-яких труднощів, щоб жилось їй краще. Віддасть всю свою мудрість, тепло свого серця, своє здоров'я.
     Материнська любов не знає кордонів страху, сумнівів, розрахунків. Вона очищає нас, зігріває, зупиняє нас перед безоднею. Мати тяжко страждає, якщо її дітей спіткало лихо, і розцвітає, стає молодшою, веселішою, сильнішою, коли бачить, що її діти виросли порядними людьми. Мати - захист і притулок для дитини - вона її опора і совість. Все-все, що є в нас найкращого, все від неї, від рідної неньки.  

Вікторія Артинюк, учениця 3-а класу, читачка бібліотеки, біля книжкової полички "Чи є у світі щось дорожче, як мама кохана"


МАМИН РУШНИЧОК

Як мама пісню заведе,
Сідаємо гурточком:
Сестричка, я, щеня руде,
Курчата й мудра квочка.

І розквітають враз слова
Зелені й василькові,
Співає мама й вишива
Всіх нас на рушничкові.

Виводить голочка швидка
Стібочок по стібочку
На полотні мене й Рудька,
Курчат і мудру квочку.

Мама вишивала мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні.
- На,одягни, дочко.

В нитці сонце золоте,
Пелюстки червоні.
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся,
Підійду і обніму
Я свою матусю.

В.Скуратів.

четвер, 23 травня 2013 р.

Жадана, незрівняна Перемога, пісні і квіти, і чекання матерів...

Вічно житиме пам'ять і слава героїв в народі,
Не зів'януть ніколи безсмертя величні вінки.
Литий в бронзі солдат на могилі у мужній скорботі -
Наша пам'ять свята, їй стоять непорушно віки.
     Біля будинку культури зібралися жителі селища, щоб вшанувати  солдатів Великої Вітчизняної війни, вшанувати героїв - живих і загиблих.
   Мінинг розпочав селищний голова С.В.Гарбарук. Після мітингу були покладені вінки до обеліска Слави, братської могили, а учні старших класів – до могил вчителів.
     Свято продовжилось великим концертом учасників художньої самодіяльності. А розпочав його хор ветеранів війни і праці "Червона калина".

 

Під чаром рідної землі.

     Мої Голоби - чистая криниця,
Тут слід козацький й дух козацький є.
Сини і доньки неньки-України,
Усе це разом - селище моє.
       З 2007 року 6 травня в селищі Голоби відзначають День селища. А в цьому році  це стало подвійним святом - виповнилось 230 років Свято-Георгіївській церкві.
     Привітати голобчан приїхав Владика Володимир, єпископ Ковельський та Володимир-Волинський. Розпочались урочистості в Свято-Георгіївському храмі.  Службу в церкві правили 10 священиків і Владика Володимир.
     Серед гостей були також відомі корінні голобчани: президент федерації хокею України Анатолій Брезвін (який, до речі, дуже багато зробив для розбудови селища), ректор Луцького національного технічного університету Віктор Божидарник, Герой Росії Руслан Матердей та ін.
     В захопленні присутні були від "рушника єднання".  Від церкви аж до бібліотеки на півкілометра з обох сторін стояли люди різного віку і тримали вишиті рушники, з'єднуючи кінці. То було символічне єднання великої голобської сім'ї оберегами, які супроводжують людину від народження і до смерті.
     

    Для дітей були організовані ігри,  розваги.  Переможців нагороджували призами.
  Свято продовжилось у будинку культури. Селищний голова С.В.Гарбарук привітав всіх присутніх, подякував,  що не забувають рідний край, допомагають розбудовувати селище. Сподобався присутнім і чудовий концерт.
    В фойє будинку культури була організована виставка вишитих рушників та виставка вишитих картин відомої голобської квітникарки Л.В.Петрусенко-Касьянової.