Година поезії "Дитячий віршограй"

    Поезія - це завжди неповторність,

                                                      Якийсь безсмертний дотик до душі.
                                                                              Ліна Костенко.
                                                                                                    
       Поезія... Як багато змісту вкладаємо ми в це коротеньке слово. Скільки емоцій і почуттів викликає воно в наших душах. В сьогоднішньому нашому буденному  житті так не вистачає поезії, цієї краси людських почуттів, краси природи, краси життя.  У віршах ми знаходимо відповіді на наші запитання. З героями поезій ми ділимося найпотаємнішими нашими мріями і сподіваннями, разом з ними  радіємо і сумуємо, кохаємо і розлучаємось, любимо  життя і розчаровуємось в ньому. Поезія - наш друг, який розділить з нами радощі і горе, який допоможе нам жити.
     Але для того, щоб поезія стала другом, потрібно навчати дітей розуміти її. Загальновідомою є істина, що слово тільки тоді має силу, коли воно вистраждане, пережите і відчуте. Тоді поет говорить просто й натхненно про те, що подобається, схвильовано - про те, що западає в душу.
     В рамках Всеукраїнського тижня дитячого читання в бібліотеці було проведено година поезії "Дитячий віршограй". Свої вірші прочитав учень 11-го класу Байда Олександр. Можливо, що його поезія ще не зовсім досконала. Але в ній Сашко щиро висловлює свої почуття та емоції. В його віршах - проблеми, мрії і побажання, в них дитячий світ з його ясним сонечком, блакитним небом і щебетанням пташок. І перше кохання...

***

Люблю Україну за синєє небо,

Люблю Україну за чисті лани,

Люблю Україну за ріки й озера, 

Зелені ліси і вишневі сади.

Люблю і за пісню її солов'їну,

За мову співучу і добру родину.

За землю родючу і матір єдину,

Люблю тебе я, ти моя Україно!

***

Прийшла весна і сонце сяє,

Сніги по світу розганяє.

Течуть річки і пахнуть квіти,

Цвітуть дерева, раді діти.

Співають у садах птахи,

Біліють хати і гаї.

Синіє небо при зорі

На нашій рідній стороні.

***

Гріє сонце на небі,

Ніжно хмарки пливуть.

Віє вітер у полі,

І струмочки гудуть.

Пахне спіла пшениця,

Квітів барвисті лани.

Линуть пісні пташині,

Гамір дітей на дворі

У літні веселії дні.

***

Я думаю про тебе кожен час,

І у вві сні  приходиш ти до мене.

Мені подарував тебе сам Бог,

 Крім тебе більш нікого вже не треба.

Даруєш радість ти моїм очам,

І бачити тебе з собою хочу.

За тебе я віддам своє життя,

 Бо я без тебе жити вже не можу.

***

Без тебе дні, неначе вічність,

Без тебе ніби не живу.

Без тебе навіть і не мрію,

Ночами думаю, не сплю.

Тебе кохати буду завжди,

Носити буду на руках.

І цілувати тебе буду,

Я потонув в твоїх очах.

***

Ще змалечку Леся любила

Читати й писати вірші.

До цього її закликали

Шевченкові твори й батьки.

Писала вона про природу,

Яка розлилась навкруги.

І перші вірші присвятила

Своїй найріднішій сім'ї.

Та згодом страшне стало горе,

Хвороба спіткала її.

Вона не могла вже ходити,

І сумно їй стало в душі.

Лічилась вона у Європі,

І їздила аж на Кавказ.

І там про життя написала

Чимало хвилюючих фраз.

І хоч прожила не багато,

Та славу здобула яку.

Боролася за Україну,

За рідну свою сторону.

Тож пам'ять про неї не згине,

І не пропаде у віках.

А пісня її солов'їна,

Віками не згасне в серцях.

Всеукраїнський тиждень дитячого читання в Голобській селищній бібліотеці розпочато!

Запрошуємо наших юних користувачів до бібліотеки, де на вас чекає знайомство з неосяжним всесвітом цікавих книг, де ви опинитесь в країні мудрих змістовних  всезнайок, чарівних казок, цікавих вікторин. Хороша книга - найкращий друг для дітей під час канікул, а бібліотека - найбезпечніше місце перебування малечі та проведення вільного часу!

Ми тебе пам'ятаєм, Тарасе!

   Серед великих світочів одне з перших місць належить геніальному синові України Тарасові Шевченку. 199 років виповнилося від дня народження цього титана мислі і слова,  провісника "сім'ї вольної, нової", співця вселюдського єднання. Таким живе Тарас у глибині наших сердець. В його ліриці та поемах українське слово постало у всіх своїх чарах, у неперевершеній силі виразності, влучності й художнього блиску.
   Поезії Кобзаря народжені для того, щоб не вмирати ніколи. Через часові відстані ми ще ясніше бачимо життєвий і творчий подвиг цієї людини, відкриваємо унікальність його всебічно обдарованої особистості, ще повніше осягаємо неперехідне значення творчості поета, співучих і грізних його віршів, у яких і сьогодні все дихає життям, вільнолюбством, правдою, захоплює летом думки, глибиною і красою людського почуття.
   До дня народження Тараса Григоровича Шевченка в бібліотеці була організована викладка літератури "У кожній думі Кобзаря живе могутня Україна", до якої ввійшли твори Т.Г.Шевченка та література про його життєвий і творчий шлях, для учнів старших класів була проведена літературна година  "Ми тебе не пам'ятаєм, Тарасе".

    "Кобзар" - так називається книга, що є головною книгою всього поетового життя. У світовій літературі навряд чи можна назвати книгу такого впливу і такої дії на народ, книгу, яка так багато значить для народу. Сама поява її була вкрай незвичайною. Вірші і поеми,  які ввійшли до "Кобзаря", народжувалися на тернистих дорогах життя поета, писалися в мандрівках по Україні, серед її синіючої далини, то в моторошних казематах, ті безсмертні рядки ясніли при світлі білих ночей Півночі і в палючих закаспійських пустелях, під нещадним сонцем вигнання.
   Як ми уже писали в публікації "Кобзар" - фронтовик.", заслужений працівник культури України  з Києва Володимир Костянтинович Портянко подарував нам унікальну книгу - "Кобзаря", книгу, яка була видана в далекому 1942 році і перевидана  до 65-ї річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників. Володимир Костянтинович прислав нам багато цікавого матеріалу про "Кобзарі"-фронтовики ("Кобзар" видавався не тільки в 1942 році, а й в 1943 та 1944 роках).
     І ось по цій унікальній книзі    ми провели  "Історію  однієї книги"   для різних вікових категорій читачів. З яким захопленням перегортали наші читачі книгу. Більшість із них навіть не знали, що "Кобзар" Т.Г.Шевченка видавався у роки війни.
    У післямові до книги В.К.Портянко написав: "... Із всієї колекції "Кобзарів", яку я зібрав, найбільше ціную ці Шевченкові збірки. Чому? Тому,  що вони нагадують мені бійця, на долю якого випали  тяжкі випробування війни і якому вдалося вижити. Вони нагадують того бійця, що загинув у перший день війни у Бресті, що впав замертво на широкому полі моєї Корсунь-Шевченківщини, що був смертельно поранений в останній день війни у Берліні..." 
   Шевченківський "Кобзар" дуже багато значив для бійців у роки війни. Про це свідчать вірші фронтових поетів. Ось рядки із вірша Миколи Рибака "Нас заколисував Волосожар"

Тримаючи прострелений "Кобзар", 

Читав радист натхненно:

"Кари катам, кари!." 

Не дочитав, бо чуємо з пітьми

Наказ: приготуватись до атаки!

Не прочитали епілогу ми

Могутньої поеми "Гайдамаки"

  А наші читачі дочитали. У цього "Кобзаря" щаслива доля, як у багатьох бійців, котрі повернулися додому з тяжких фронтових доріг. Щаслива доля книги, що вела наших солдатів по дорогах війни і дожила до сьогоднішнього дня. І з такою книгою познайомилися наші читачі.

 

    Дякуємо Вам, Володимире Костянтиновичу, за книги. Дякують Вам за них і наші читачі, які  змогли познайомитися з такою безцінною книгою!

Масляна везе в міста і села розваги та пісні веселі.

А вже скоро в нас весна, наче квітка чарівна.
Вже не довго до тепла - до Петра і до Павла.
Великдень в добрий час поспішає вже до нас.
А сьогодні - гай гуде! Щира масляна іде!

    Відродження народних традицій відкриває нам нові сторінки церковних свят. Масляна - давнє християнське свято, ритуал проводів зими і зустрічі весни. Весна - це, перш за все, пробудження землі, початок нового життя і певного роду пробудження сонця, яке з приходом весни починає все яскравіше світити, подовжуючи дні. Саме на честь останнього на Масляну пекли млинці, які є головними і невід'ємним атрибутом свята. Вважається, що з'їдаючи круглий, рум'яний, гарячий млинець, такий схожий на сонце, людина з'їдає і частинку його тепла і могутності.

    Масляна,  колись і нині є одним з улюблених свят в народі. Бо завжди супроводжується веселістю, піснями, танцями.

    З ініціативи священника Свято-Георгіївської церкви ієромонаха Ніфонта в селищі Голоби відбулося свято Масляної - відкриття Сирного тижня, зустрічі Великого Посту на площі біля районного будинку культури. Давно вже так людно не було в Голобах.

 

   Учасники художньої самодіяльності  змінювали один одного, в українському вбранні, рясних кольорових хустках. Дуже сподобався виступ дитячого аматорського колективу сопілкарів "Дударик".

   А українські пісні, в яких оспівувались народні традиції, у виконанні аматорського тріо "Елегія" викликало у присутніх неабияке захоплення.

   Основною обрядовою стравою Масляної є млинці. І саме вони стали основою свята. 

  

   Продовжилось свято Масляної в бібліотеці.

Жінки - це рай, це сонце, неба синь...

Шановні жінки!

У неповторний час, коли під лагідними променями березневого сонця розквітають ніжні первоцвіти,  сердечно вітаємо Вас зі святом весни і жіночої чарівності.

Нехай цей святковий день принесе Вам мир і спокій, щастя та здоров'я, сердечну радість і взаємну повагу, тепло та ласку від близьких і рідних людей.

Від усієї душі бажаємо Вам Божого благословення, благополуччя родини, назавжди залишатися берегинею сімейного затишку та зберегти притаманні для високого звання Жінки риси чарівності та краси, ніжності і любові!

Юні користувачі бібліотеки біля виставки малюнків, листівок, саморобок "Всі квіти землі - мамі" також вітають  відвідувачів блогу із цим прекрасним святом!
Малюнки учениці 7 Б класу Олі Воробей.